Чоловік чернівчанки Юлії Павлович у перший день війни пішов добровольцем. Напередодні, 22 лютого, вони повернулися з альпзборів із Німеччини. Навіть не встигли розібрати рюкзаки, як побачили повідомлення про початок повномасштабного вторгнення.
Юлін чоловік досі служить у чернівецькій 107-мій окремій бригаді територіальної оборони. На початку був на Харківщині, пізніше під Бахмутом, наразі перевівся та, з правил безпеки, не розголошує теперішній напрямок, а вона продовжує розвиватися. За грантові кошти у Чернівцях жінка відкрила цех із пошиття одягу, постільної білизни, вігвамів та сухих басейнів.
"Його служба для мене стала великим ударом і стресом, – починає розповідь Юлія. – Бо до цього в житті все було добре. Мій чоловік завжди був проукраїнським. Служба – свідомий вибір".
"Потрібно продовжувати жити, бо моїй дитині потрібне майбутнє"
Коли чоловік пішов на війну, жінка взяла управління бізнесом на себе та паралельно як багато хто з нас зайнялася волонтерством. У них на той час уже був спільний бізнес – компанія з ремонту побутової техніки. Обов'язки за спільну справу лягли на її плечі.
"Ми пережили коронавірус і всі труднощі, все було ідеально, – веде далі жінка. – Чоловік – майстер з пʼятнадцятирічним досвідом, який добре знав свою справу. Я за фахом бухгалтер, тому фінансова сторона, звіти, бухгалтерський облік був на моїх плечах. Завжди був стабільний прибуток. Коли він пішов, частина майстрів також долучилася до лав армії або виїхала. Стало значно складніше".
Не маючи технічної освіти, жінкі стало складніше керувати фірмою, а після народження доні, прийшлось делегувати все найманим працівникам. Їхня справа й досі працює, та жінка вирішила відкрити й свою власну справу в більш жіночому напрямку.
"Думаю, всі українці мають бути мобільними, вміти бути гнучкими, не зациклюватися на одній ідеї, – веде далі жінка. – Коли завагітніла, зрозуміла, що життя на стадії війни не закінчилося. Потрібно продовжувати жити, бо моїй дитині потрібне майбутнє. Завжди мріяла шити жіночий одяг, хоч не маю досвіду а згодом вирішила додати й дитячий асортимент".
За грант відкрила швейний цех у Чернівцях і створила нові робочі місця
Юлія отримала грант на 500 тисяч гривень. І в лютому 2026 року відкрила три робочі місця. Працевлаштувала молодих швей та закрійниць, які тільки закінчили коледжі та професійно-технічні училища. Закупила обладнання, орендувала приміщення. Власним коштом купує матеріали та виплачує зарплату працівницям. Каже, що поки підприємство не приносить великого доходу, але замовлення з Instagram уже надходять.
"Добре малюю, тож мала дитячу мрію, що створюватиму ескізи, а працівниці – відшиватимуть образи, – додає жінка. – Мої дівчата на практиці багато вчаться. Але одягу, який є у моїй голові, поки зробити не можуть. Та можу зробити інші цікаві та потрібні речі як вігвами, сухі басейни чи постільну білизну для дітей".
Наразі в цеху Юлії відшивають авторські речі. Каже, що її мотивувала донечка. Вона хотіла розвивати бізнес саме для того, щоб її дитині було цікаво.
Шиючи жіночий одяг, постійно стикалися з труднощами, а почавши шити дитячий текстиль все пішло як по маслу, – веде далі чернівчанка. – Моя дитина та працівниці були в захваті від процесу. Ми почали відшивати для малюків постіль із усіма подушками та захисними елементами".
"Хочу створити одне місце, де можна купити все для дитячого свята"
Жінка шукає можливостей для навчання та розвитку. У межах національної мережі хабів U&WE HUB відвідує нетворкінги та заходи для українських жінок-підприємиць.
Надалі Юля планує відкрити ще й власний магазин, де можна буде або придбати, або орендувати окремі речі.
"У Чернівцях немає закладу, де б разом продавали і постільну білизну, і корисні речі для дітей, – зазначає чернівчанка. – Хочу створити таке місце. Щоб до мене могли зайти і за раз скупитися на хрестини чи дні народження. Це б полегшило людям життя.
А ось вігвами чи басейни буду не тільки продавати а й здавати в оренду. Бо не кожен може відвести свою дитину в дорогу дитячу кімнату, а от організувати свято вдома – зможе".
На завершення жінка зауважує, що чоловік підтримує її в усьому, а вона підтримує його. Так, разом, вони роблять корисні та потрібні справи – кожен на своєму місці.
Molbuk.ua раніше публікував історію Юлії Морараш з Магали, яка без грошей і грантів під час війни відкрила три бізнеси.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
