Особлива кав’ярня у центрі Чернівців допомагає молоді з інвалідністю знайти своє місце в житті.
Для молодої людини перша робота — це не лише зарплата. Це можливість мати власний розпорядок дня, спілкуватися з іншими, відчувати свою потрібність і самостійно приймати рішення. Для молоді з інвалідністю можливість отримати такий досвід часто є особливо важливою. А для молодих людей з інвалідністю це часто залишається недосяжною мрією.
Втілити цю мрію в життя у Чернівцях взялася інклюзивна кав’ярня благодійної органіації "Карітас". Її відкрили 6 грудня 2023 року як простір, де молодь з ментальною інвалідністю може соціалізуватися, навчатися навичок баристи та офіціанта і поступово готуватися до працевлаштування.
Одним із тих, для кого цей шлях уже став реальністю, є 24-річний чернівчанин Ярослав Семенко. "Я не знав готувати каву, але я спробував її готувати. Це дійсно вийшло дуже смачно. Найскладніше було збиття молока", — розповідає юнак.
Навчитися правильно збивати молоко він зміг не одразу. Каже, на це знадобилося близько пів року практики. Спочатку було стажування, потім — волонтерство, а згодом Ярослав офіційно працевлаштувався. У кав’ярні розповідають, що він став першим учасником проєкту, який пройшов усі етапи й отримав офіційну роботу. Загалом професійні кулінарні та бариста-стажування тут пройшли 14 молодих людей, які отримали сертифікати.
Тепер Ярослав не лише готує каву, а й навчає інших. Для самого Ярослава перша зарплата теж стала важливою подією. На зароблені гроші він купив одяг і зізнається, що пишається тим, що придбав його за власні кошти.
Кав’ярня працює не лише як місце, де можна випити напій. Її команда хоче створити простір для спілкування між людьми з інвалідністю та тими, хто раніше, можливо, просто не знав, як із ними взаємодіяти.
"Ми взяли для себе місію не просто варити смачну каву, але й говорити про незручні питання", — пояснюють працівники закладу. У кав’ярні проводять майстер-класи для дітей та молоді, зокрема майстер-клас із малювання кавою. Під час таких зустрічей говорять і про коректну термінологію, і про те, як взаємодіяти з людьми з інвалідністю.
Попри вдалу ідею, відвідувачів у кав’ярні поки небагато. Одна з причин — люди не завжди готові витратити трохи більше часу на замовлення. Приготування кави може тривати на кілька хвилин довше, ніж у звичайній кав’ярні.
Але саме цей час тут вважають частиною ідеї. "Нам би дуже хотілося, щоб люди зробили цей перший крок", — кажуть у закладі.
Тут немає фіксованої ціни на каву. Відвідувачі залишають благодійну пожертву, яка допомагає підтримувати роботу та розвиток кав’ярні.
У кав’ярні переконані: працевлаштування людини з інвалідністю не завжди означає створення якогось абсолютно особливого робочого місця. Іноді достатньо адаптувати висоту столу, придбати спеціальне крісло або змінити окремі робочі процеси.
І, можливо, саме це є одним із головних результатів роботи кав’ярні: людина перестає бути для суспільства лише "людиною з інвалідністю". Вона стає баристою Ярославом, у якого є робота, колеги, клієнти, зарплата і власний професійний досвід.
У команді кав’ярні сподіваються, що подібних можливостей для молоді з інвалідністю буде більше. Вони навіть готові допомагати готувати молодих людей до роботи в інших закладах — супроводжувати їх під час адаптації, підказувати та підтримувати. Бо інклюзивність — це не лише про те, щоб відкрити двері. Це про можливість людини зайти, спробувати, помилитися, навчитися і зрештою сказати: "Я працюю".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
