"Моя мета – стати чемпіоном України, Європи, а можливо, і світу", – говорить 17-річний Ігор Євдошак зі Сторожинця. Ігор має вроджені проблеми із зором. Попри це юнак не лише займається спортом, а й досягає високих результатів. Нині Ігор є кандидатом у майстри спорту з дзюдо.
Про те, як спортсмен перемагає в дзюдо та греплінгу – у матеріалі "МБ".
"Головне – дотримуватися режиму"
Хлопець займається спортом з дитинства. Пробував різні види: плавання, велоспорт, теніс, волейбол. Та згодом найбільше захопився боротьбою. З семи років Ігор тренується у греплінгу та дзюдо.
"Спочатку греплінг мені не дуже подобався, але потім почало виходити набагато краще. Якщо говорити про техніку, то дзюдо мені досі складніше розуміти. А греплінг я відчуваю краще. Саме тому цей вид спорту став мені ближчим", – розповідає Ігор.
Сьогодні Ігор тренується чотири рази на тиждень. Дзюдо опановує в спортклубі в Сторожинці, а на заняття з греплінгу їздить до Чернівців.
"Спочатку було складно. Хотілося і відпочити, і знайти час на себе. Але згодом звикаєш до такого ритму життя. Головне – дотримуватися режиму. Потім усе стає звичним, і ти просто працюєш", – каже спортсмен.
У травні цього року він здобув бронзу на чемпіонаті України з дзюдо. Змагання серед спортсменів із порушеннями зору, які зібрали учасників із різних регіонів країни, відбулися в Рівному.
"Було страшно, тому що суперники були сильними. Але я вважаю, що для першого разу бронза – це гарний результат", – каже спортсмен.
"Хочу залишити своє ім’я в греплінгу"
Попри успіхи в дзюдо, Ігор зізнається, що більше йому до вподоби греплінг. А чемпіонат, який відбувся у березні цього року, спортсмен називає однією з найяскравіших подій у своїй кар’єрі.
"Коли я прийшов на змагання, дуже хвилювався. Дивився інші сутички, ми з татом обговорювали різні моменти боротьби. Коли настав мій вихід, хвилювався ще сильніше. Перші десять секунд було страшно. Але потім я заспокоївся, увійшов у боротьбу і достроково переміг. Емоції були надзвичайно приємні", – зізнається він.
Попри порушення зору, у греплінгу Ігор постійно виступає серед спортсменів, які не мають інвалідності. Каже, що під час боротьби ця особливість майже не впливає на результат.
"Під час боротьби це майже не відчувається. Іноді люди запитують, що в мене із зором. Я пояснюю. Але на саму боротьбу це не впливає. Суперники ставляться дуже добре. Був випадок на тренуванні, коли один хлопець сказав: "Я навіть не думав, що ти зараз це зробиш", – пригадує спортсмен.
Про свої мрії хлопець розповідає: "Хочу залишити своє ім’я в греплінгу, допомагати іншим спортсменам ставати кращими та передавати свій досвід наступним поколінням".
Проте свої майбутні плани Ігор пов’язує не лише зі спортом. Після школи він хоче вступити на спеціальність реабілітолога.
"Мене цікавить усе, що пов’язано з рухом, здоров’ям людини, відновленням після травм. Тому нині готуюсь до вступу у ЧНУ", – говорить хлопець.
"У нас вдома спорт – це стиль життя"
Батько спортсмена Олександр Євдошак пригадує, що до спорту сина привело бажання стати впевненішим у собі й навчитися долати труднощі.
"У нього від народження проблеми із зором. У молодших класах його інколи ображали, насміхалися. Він не міг так швидко реагувати, не міг так добре бачити. Бувало, що його через це дражнили. Як і в багатьох підлітків, у нього виникло бажання захистити себе", – розповідає чоловік.
За його словами, спочатку лікарі не були в захваті від ідеї занять спортом, але родина вирішила діяти поступово й обережно.
"Ми грали і в теніс, і у волейбол. Я вчив його реагувати на м’яч, на тенісний м’ячик. Це була частина його соціальної адаптації. Ми ходили в басейн, їздили на велосипедах. Усі види спорту, які я знав і в яких розбирався, намагався йому показати", – каже батько.
Ігор обрав боротьбу. Сьогодні він займається у звичайних групах і конкурує зі спортсменами, які не мають порушень зору.
"Люди з інвалідністю часто не впевнені у собі. І саме поїздки на змагання, нові знайомства, спілкування дуже допомагають почуватися впевненіше", – переконаний пан Олександр.
Сам Олександр раніше також був спортсменом.
"Раніше займався важкою атлетикою. Потім виконав норматив кандидата в майстри спорту з пауерліфтингу, – розповідає чоловік. – У мене, окрім Ігоря, ще троє дітей, і всі займаються спортом. У нас вдома є спортзал, тенісний стіл, велосипеди. Спорт – це наше".
*Фото надав Олександр Євдошак
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
