Фото molbuk.ua
Людмила Гай із села Кам’янка Чернівецького району виховала шістьох дітей. Євгеній був другим. У родині його лагідно називали Женькою. Мати згадує сина як дуже відповідального, надійного хлопця, яким завжди пишалася.
Про це ідеться у публікації "МБ", пише molbuk.ua
Євгеній Гай народився 30 листопада 1996 року. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс", був командиром мінометного розрахунку, мав звання старшого сержанта.
21 січня 2025 року Євгеній загинув поблизу селища Дворічна Куп’янського району на Харківщині внаслідок удару FPV-дрона. Йому було лише 28 років.
За час військової служби захисник отримав багато нагород. Ще за життя його нагородили орденом "За мужність" III ступеня. Орден "За мужність" II ступеня Євгеній отримав посмертно. Також мав інші нагороди – хрести та медалі.
Та для матері він передусім залишався її Женькою – сином, про якого вона говорить із великою любов’ю.
"Більше таких немає. Він був дуже відповідальним. Про таких, як мій Женька, пишуть у книжках. Комусь дуже з ним пощастило б", – розповідає Людмила Гай.
Євгеній мріяв про власну сім’ю. У нього була дівчина, з якою планував весілля. Влітку перед загибеллю привіз її знайомитися з рідними.
"Хотів одружитися, але не встиг. Через пів року загинув. Шкода, що немає продовження роду. Мріяла, що буду мати онуків від сина, але, на жаль, не судилося", – каже мати.
Євгеній любив футбол. Мати навіть хотіла, щоб на його могилі був футбольний м’яч, адже це було одним із його захоплень.
Війна торкнулася всієї родини: зять Людмили Гай нині служить у 82 десантно-штурмовій Буковинській бригаді.
Для рідних Євгеній назавжди залишиться не лише військовим із нагородами та бойовим командиром, а передусім сином, братом і людиною, яка мріяла про мирне життя – кохання, родину й дітей.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
