(Продовження).
Ратуша, костел Найсвятішого Серця Ісуса, церкви, університетські споруди, школи, лікарні, банки, музеї… Вони прокладали міські вулиці, будували мости.
Ляйцнер Йозеф. Народився 13 червня 1833 року в Брно (Моравія). Навчався у вищій технічній школі, де згодом викладав, та Празькій художній академії. Працював учителем у Празькій вищій реальній школі, отримав титул професора.
У 1878 році був призначений директором цісарсько-королівської державної промислової школи у Чернівцях. Тут йому вдалося втілити передовий європейський досвід підготовки висококваліфікованих майстрів будівельної справи.
Йозеф Ляйцнер – автор проєктів найкращих архітектурних споруд нашого міста. Це, зокрема, приміщення природничого факультету університету ( нині корпус № 2 на вулиці Університетській), Промислова школа (гімназія № 7 на вулиці Шевченка), Промисловий музей, сьомий корпус крайового шпиталю ( обласна лікарня), костел Найсвятішого Серця Ісуса, будинок для осіб похилого віку (міська лікарня № 3), Австро-Угорський банк (Буковинська державна фінансова академія) та інші. За його проєктами зведено кілька приватних споруд на вулицях Ратушній та Панській.
Ляйцнер був ініціатором створення та першим директором Буковинського промислового музею, членом-кореспондентом Торгово-промислової палати Буковини. Нагороджений орденом Франца Йозефа з присвоєнням лицарського Хреста. Автор книг про Чернівці.
Помер 7 жовтня 1895 року. На цвинтарі останнє слово виголосив професор Еріх Кольбенгаєр: "43 роки віддав Йозеф Ляйцнер улюбленій роботі. Він мав добрі заслуги у справі піднесення промислового та комерційного навчання не тільки на Буковині, а й у всій Австрійській державі".
Марін фон Біанхі Адольф. Народився 29 квітня 1795 року на Галичині. Після закінчення навчання працював у Львівській цісарсько-королівській будівельній дирекції. Служив в австрійській армії.
У червні 1825 року був призначений на посаду інженера Буковинської окружної управи. В Чернівцях одружився, в подружжя народилося 11 дітей.
Адольф Марін відповідав за розбудову міста, яке завдяки йому набуло статусу європейського. Він, зокрема, здійснював архітектурний нагляд за будівництвом ратуші. Долучився до розробки проєкту церкви Святої Параскеви, контролював спорудження римо-католицької базиліки Воздвиження Всечесного Хреста, входив до складу дирекції з будівництва кафедрального собору Святого Духа. У 1842 році був удостоєний звання почесного громадянина Чернівців.
Будівельну службу Буковинської окружної управи Марін очолював майже 30 років. Помер у власному помісті в червні 1859-го.
Адольф Марін – прадід відомого письменника Георга Дроздовського, який згадував про це у своїй книзі "Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця".
Мікуліч фон Радецький Андреас. Народився у листопаді 1804 року на Галичині. Невдовзі родина переїхала до Чернівців. Після закінчення гімназії навчався у Львові, де отримав диплом геометра, архітектора, будівельного інженера.
У Чернівцях працював камеральним архітектором. Спершу займався будівництвом мостів та доріг, згодом відповідав за прокладання міських вулиць. Здійснював нагляд за спорудженням ратуші. Причетний до будівництва будинку мисливця та павільйону відпочинку в Народному саду (нині Центральний парк).
Після створення у 1850 році Торгово-промислової палати Буковини Мікуліч став її секретарем і почав займатися питаннями розвитку промисловості та сільського господарства краю, брав участь у всесвітніх виставках. Через це навіть полишив фах архітектора і відмовився від пропозиції стати членом будівельного комітету зі спорудження Резиденції митрополитів. Був обраний депутатом Буковинського сейму. Нагороджений Золотим хрестом за заслуги. До кінця життя йому виплачували щорічно 300 флоринів із коштів Православного релігійного фонду Буковини.
Помер у червні 1905 року. Похований у Чернівцях на території нинішнього кладовища-заповідника на вулиці Зеленій. У некролозі зазначено: "На 77-му році життя помер Андреас Мікуліч, секретар Торгово-промислової палати Буковини, цісарський радник, удостоєний Золотого хреста за заслуги з короною, лицар ордена Святого Станіслава ІІ ступеня, член 4 товариств і корпорацій. Він прибув на Буковину як спеціаліст-архітектор, був людиною щедро обдарованою… Знав Буковину, як мало хто інший, розумівся на сільському господарстві, промислах, культурі, звичаях та обрядах".
Із 9 його дітей від двох шлюбів найвідомішим став хірург Йоганн Мікуліч-Радецький. Добре відомий у Чернівцях був також син Адальберт, викладач історії та географії вищої гімназії, професор.
(Далі буде)
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Марії Никирси: "Чернівці. Документальні нариси з історії забудови міста".
Листівки з приватної колекції Едварда Туркевича.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
