(Продовження).
Памятник 41-му полку, церкви, монастирі, школи, народні доми, магазини, приватні будинки… Вони писали картини про Чернівці та статті про історію архітектури міста, оформляли книги.
Ласке Оскар. Народився 1874 року в Чернівцях. Син архітектора чеського походження, який працював на будівництві Резиденції митрополитів Буковини та Далмації. Навчався на факультеті архітектури Вищої технічної школи у Відні, в Академії образотворчих мистецтв, де був учнем Отто Вагнера. Працював у будівельній фірмі батька, проєктував деякі споруди у Відні.
У Чернівцях брав участь у конкурсі на кращий проєкт споруди Ощадної каси, де посів третє місце. Автор памятника воїнам 41-го піхотного полку. Відомий також як художник та графік. У так званій Буковинській папці він зібрав свої картини, написані під час подорожі до Чернівців 1933 року.
Ласке згадував: "Мій батько архітектор працював на будівництві єпископської резиденції і одружився з донькою будівельного підприємця Антона Фіала, іменем якого названа вулиця у Чернівцях. Хлопчиком я щоліта проводив кілька місяців у будинку дідуся і бабусі, що на розі вулиці Новий світ, де був прекрасний сад. У великому дворі, де у каретному сараї лежали дахові стопорні механізми для новобудов мого діда, ми дітьми гралися у розбійників, індійців, будували замки у кінці саду. Щодня ми їздили зі старим кучером через площу Ринок та єврейський квартал купатися на річку. Запах фруктів, що доносився звідусіль, я відчуваю і нині. Найбільше враження справляли селяни у їхньому національному одязі , у їхніх довгих коричневих кожухах, у світло-жовтих шкіряних спідницях, оторочених смушками, жінки на ринку з вівцям, з птицею, різнокольоровий одяг липован, вірмен, словаків, русинів, євреїв з пейсами у кафтанах.
Я мав опанувати професію мого батька й у Відні став учнем Карла Кьоніга та Отто Вагнера. У 1901 році я повернувся як архітектор у моє рідне місто, щоби закласти перший камінь у памятник воїнам 41-го полку, який був виготовлений за моїм проєктом…".
Ласке написав цілу серію картин про Буковину, зокрема весілля, поховання на єврейському цвинтарі, площа Ринок, річка Прут, люди в національних строях та інші. Помер у 1951 році у Відні.
Ленер Йозеф. Народився 31 жовтня 1895 року у Чернівцях. Навчався у місцевій реальній школі та у Вищій технічній школі Відня. З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт, де отримав звання старшого лейтенанта. На Буковину повернувся у 1922 році. Працював професором Чернівецької архітектурної школи.
Ленер здійснював архітектурний нагляд над перебудовою греко-католицької церкви на вулиці Руській. Спільно з архітектором Францом Косинським розробив проєкт магазину молочних продуктів на вулиці Янку Флондора. За його планами зведено чимало приватних будинків. Разом із дружиною Гретою займався поліграфічним оформленням книг. Автор численних статей про історію архітектури Чернівців.
Після приходу на Буковину радянської влади Ленер, будучи етнічним німцем, був переселений "додому в рейх". Працював викладачем у Промисловій школі та в будівельних фірмах. Уже в зрілому віці захистив докторат у Відні й отримав посаду директора фахової архітектурної школи у Регенсбурзі, де працював до виходу на пенсію. Помер у 1980 році.
Ліопольд Алоїс-старший. Народився 1840 року. Працював у технічному департаменті Буковинської крайової управи. У 1868-1869 роках архітектор займався ремонтними роботами у ратуші та цивільному шпиталі. Керував добудовою приміщень чернівецької вязниці, перебудовою Українського народного дому, будівництвом комунальних шкіл. Брав участь у спорудженні костелу Всечесного Серця Ісуса, другого корпусу університету, учительської семінарії. Помер 1900 року.
Місцева газета писала: "Прощаємося з одним із найстаріших та найстаранніших архітекторів нашого міста Алоїсом Ліопольдом, що відійшов у вічність 22 березня. Його надзвичайно поважали та високо цінували колеги, про що свідчить той факт, що Алоїс Ліопольд упродовж тривалого часу очолював Товариство архітекторів…". Поховали Ліопольда на Руському цвинтарі.
Ліопольд Алоїс-молодший. Народився 17 березня 1869 року в Чернівцях. Відомий як будівничий Липованського монастиря на вулиці Ратушній (нині Головна) та Вищої православної дівочої школи (нині ліцей № 9).
Керував внутрішніми будівельними роботами з перебудови Польського народного дому та надбудови четвертого поверху Буковинської крайової управи (зараз корпус університету). Помер 1916 року. Похований поряд із батьком.
(Далі буде)
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Марії Никирси: "Чернівці. Документальні нариси з історії забудови міста".
Листівки з приватної колекції Едварда Туркевича.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
