Щороку 31 жовтня у світі відзначається Гелловін. У Чернівцях магазини, кав’ярні, ресторани прикрасили свої вітрини до Гелловіну.
Про це пише molbuk.ua
Поруч із закладами з’явилися тематичні інсталяції, фотозони та прикрашені гарбузи.
А вулицями міста вже можна побачити перехожих, перевдягнені у святкові костюми до Гелловіну.
Звідки у світі взялася традиція лякати й колядувати 31 жовтня та чому цей день називають Гелловін
Гелловін є мало не найпопулярнішим святом у США, Канаді та Британії, та й в інших країнах щороку більше людей виряджаються у чудернацькі костюми, палять свічки у гарбузах та випрошують солодощі. NV розповідає, які древні традиції лягли в основу Гелловіну, як до нього ставиться церква, чи є граничний вік для мандрівок по цукерки та до чого тут шотландський поет Роберт Бернс.
Спочатку був Савань
Хоча свят на планеті незліченна кількість, їх традиції перегукуються, і часом важко визначити, що лягло в основу того або іншого. Гелловін, який щороку відзначають 31 жовтня, дивовижним чином увібрав давні язичницькі обряди та образи поп-культури ХХ століття.
А починалося все на Британських островах, ще за часів кельтів, котрі в останній день жовтня відзначали Савань — кінець сільськогосподарських робіт. Тоді з літніх пасовиськ повертали худобу і завершували збирання врожаю. Загалом — щось подібне на американський День подяки.
Вважалося, що далі починається "темний рік", аж по березень включно. Зміну сезонів кельти святкували гучно. Стрибали через вогонь, займалися ворожінням, кидали жереб — яких свійських тварин різати на зиму, а яких залишати.
Жодних свідчень того, що Савань був "святом мертвих" або що цього дня робили людські жертвоприношення, немає. Вочевидь, кельти стали об'єктом "чорного піару" — християнські ченці умисно залишали неправдиві записи у літописах, щоб зганьбити язичників.
Річ у тому, що у ІХ столітті Папа Римський Григорій IV проголосив 1 листопада Днем усіх Святих. Це одне з найбільших торжеств у католицькому церковному календарі, усі віряни мають обов’язково відвідати месу та вшанувати канонізованих персонажів. Ясна річ, конкуренція домінуючій в Європі релігії була не потрібна.
Відгомін кельтських обрядів та католицьких молитов за душі вірних можна відшукати у Франції доби Великої Чуми. Пандемія у XIV-XV століттях забирала десятки тисяч життів. Тоді виникла традиція проводити у День усіх Святих маскаради, темою вистав були життя, рай і пекло, а героями — "Диявол", "Король", "Смерть" тощо. Така собі Маланка по-французьки.
Сучасні обриси простежуються і у традиції випрошувати у переддень Дня усіх Святих солодощі в обмін на молитву за померлих (вже у XVI столітті у Британії вона набула популярності, жебраки та діти просили у містян souling cakes, тістечка за душі). А також — у хуліганських антикатолицьких забавках, що почалися в Англії після Порохового замаху Гая Фокса. Підпиті чоловіки в масках ходили по домах католиків і просили випивки чи закуски, повторюючи "Trick or treat" — "пригощай, інакше буде витівка".
Згодом, свідчать історики, британські та континентальні звички переплелися. Нафантазоване друїдське "свято мертвих", католицьке торжество, чумні карнавали, жебракування, п’яні походеньки — все це компоненти того, що нині становить майже половину кошторису індустрії свят у Сполучених Штатах і є невід'ємною частиною світової мас-культури — Гелловіну.
Гра слів
У цього дня довго не було власної назви. Тільки з кінця XVI століття фіксують письмові згадки про All Hallows Even 31 жовтня. Староанглійською слово Hallow означало "божа людина, святий". Відповідно, вся фраза перекладалася як "переддень усіх святих".
У 1780 році поет Джон Мейн в одній з единбурзьких газет опублікував вірш під назвою Hallow-E'en. У примітках він зазначав: "Hallow-E'en, або Святий вечір, передує святкуванню Дня всіх Святих. У багатьох частинах Шотландії досі поширена думка, що він сприятливий для обрядів ворожіння".
Літературознавці впевнені, що ця поезія потрапила на очі молодому Робертові Бернсу. І надихнула його на власний твір, що отримав назву Halloween (1785). Розмір однієї з найдовших поезій Бернса підтримується дивовижним поєднанням англійських та шотландських слів, художнього перекладу українською NV не знайшов. "Гелловін вважається ніччю, коли відьми, дияволи та інші бешкетники вирушають по своїх згубних опівнічних справах", — вказував літератор у примітці.
Так, завдяки класику, не просто остаточно закріпився у свідомості містичний характер 31 жовтня, а й увійшло у вжиток звичне сьогодні написання цього іменника. Хоча його по-всякому обігрували, а знаменитий німецький геві-метал гурт, що використовує гарбуз зі свічкою як свій символ, видозмінив його у власній назві: Helloween, поєднання Hell та Halloween (пекло й Гелловін).
До речі, про гарбузи
У ХІХ столітті популярність свята, особливо в Ірландії та Шотландії, зросла. Переддень поминання усіх святих стали вважати часом, коли душі померлих повертаються до своїх домівок. Тому накривали столи, щоб привітати й задобрити гостей з потойбіччя. Після формальної молитви починалися застілля та ігри, писав британський історик Рональд Гаттон.
Масова міграція шотландців та ірландців в Америку у середині та наприкінці 1800-х років перенесла Гелловін на вдячний ґрунт. Дуже скоро, завдяки газетам та альманахам, він перестав сприйматися як розвага емігрантів і набув неймовірного поширення. Перший гайд зі святкування під назвою Halloween: How to Celebrate It було випущено 1897 року.
На листівках-запрошеннях взяти участь у вечірках 31 жовтня американці малювали відьом та всякі інші картинки окультного змісту. Гелловін був маскарадом: гості приходили у костюмах Чортів, Кажанів, Скелетів тощо. А після появи перших фільмів жахів, наряджалися їх персонажами.
Випадково, завдяки безвісним художникам-оформлювачам, з’явився головний символ свята — підсвічений гарбуз. Хтось чомусь пов’язав з цією датою стару британську легенду про Волоцюгу Джека, який обманув диявола і той не взяв його до пекла після смерті. Натомість дав жевріючу вуглинку і відправив гуляти по полях і болотах. Джек, мовляв, запхав жаринку у ріпу — вийшов саморобний ліхтар.
Місце ріпи в атрибутиці Гелловіна посів більш поширений у США гарбуз, з якого виймають насіння, всередину вставляють свічку або лампу й ножем вирізають подобу оскаленої морди. У наші дні важко знайти будинок американців, перед яким в останні числа жовтня не з’являється один або декілька "ліхтарів Джека". Вони зокрема є сигналом для дітей: сюди можна прийти по пригощання.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
