Чому класики світової воєнної літератури втрачають актуальність у сучасній російсько-українській війні та про Любов з великої літери.
У Чернівцях письменник і ветеран Артур Дронь презентував свою першу авторську книгу "Гемінґвей нічого не знає".
Про це повідомляє кореспондентка molbuk.ua.
У медіацентрі "Belle Vue" зібралися десятки людей. При вході – столик із книжками, кількість яких зменшувалася пропорційно до збільшення відвідувачів.
Як зазначила модераторка презентації Лілія Шутяк, перший тираж уже вичерпався.
"Найбільша складність у написанні цієї книжки полягала в тому, що було важко й водночас страшно добирати слова. Постійно думав, що колись ці слова можуть знадобитися людині, яка потребує такої підтримки. І важливо було сформулювати їх так, щоб вони стали справжньою опорою й не завдали болю.
У книжці є історія, яку я розповідаю кілька разів, але щоразу – по-іншому. З кожним новим переказом вона стає детальнішою. Це своєрідна “пролонгована експозиція” – метод, який часто застосовують у психотерапії під час роботи з людьми, що мають ПТСР", – пояснює автор.
Суть пролонгованої експозиції полягає в тому, що війна одна, але ми – різні, і досвід у кожного свій. І кожен має болючі, травматичні спогади – як військові, так і цивільні.
"Інколи нам здається, що ми можемо просто переступити через це, забути, відкласти… А насправді це працює зовсім не так. Коли людина намагається відтворити болючу історію в деталях кілька разів, то з часом розуміє, що кожна з них відрізняється від попередньої", – додає письменник.
Артур Дронь доєднався до лав ЗСУ в березні 2022 року, коли йому був лише 21 рік. Саме у новій книзі він описав пережитий на передовій досвід.
"Гемінґвей нічого не знає" – перша прозова книга автора. До цього Дронь видав дві поетичні збірки: "Гуртожиток № 6" (2020) та "Тут були ми" (2023).
Того ж року його поезію, присвячену загиблому побратиму, зацитувала прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні на пресконференції з Володимиром Зеленським.
Вірші Артура Дроня перекладені десятьма мовами. А про значення української воєнної літератури для іноземної аудиторії він каже:
"Ми вже на четвертому році повномасштабної війни, загалом вона триває ще довше. Люди втомлюються. Якщо навіть у частині нашого суспільства вже з’являється байдужість до подій, то зрозуміло, що в Європі інтерес теж поступово згасає. Там часто сприймають це лише як чергові новини: статистика жертв, назва нового міста, яке окупували чи звільнили. Усе зводиться до сухих цифр.
А от із книжок, із художніх історій, наприклад, про українця чи українського військового, європейці можуть дізнатися те, чого ніколи не побачать у новинах. Як люди виживають у тих умовах, як долають втрати, як відчувають цю війну на рівні особистої історії. Це зовсім інший вимір – не про цифри, а про долю конкретної людини.
Я спілкувався зі шведським бойовим медиком, і він казав, що йому важливо читати подібні тексти. Бо через них вони краще розуміють, відчувають та ідентифікують нас із собою.
Якщо говорити про українську армію, то багато хто в Європі уявляє її як професійну армію. Насправді ж у наших військах воюють звичайні люди – вчителі, айтішники, сомельє…".
"Гемінґвей нічого не знає": про що книга?
Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів. Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається.
Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
