У Чернівцях попрощалися із воїном 107 окремої бригади тероборони, 29-річним солдатом Тарасом Винником, який віддав життя у боротьбі за Україну. Захисника поховали шостого вересня на алеї Слави Центрального міського кладовища.
Віддати останню шану воїну та підтримати рідних прийшли знайомі, бойові побратими, всі небайдужі, пише molbuk.ua
"Дуже пишався нашими перемогами"
Тарас Винник – син священника Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ отця Дмитра Винника та його дружини Ірини. Одинадцять років тому вони загинули в страшній аварії.
Четверо їхніх дітей, які також перебували в автомобілі, отримали травми і сильний шок. Після трагедії їх виховували дідусь із бабусею.
Тарас був найстаршим з-поміж сестер і братів. Як кажуть молодші, він був їм за батька. Веселий, товариський, дуже добрий. Родина жила дружно, згуртовано. Сестри Соломія та Марія захопилися вільною боротьбою і стали відомими спортсменками, світовими чемпіонками.
Рік тому Тарас пішов до війська і повернувся на щиті... Сестри, брат Михайло, дружина із малим синочком і дідусь із бабусею не можуть оговтатися від страшної втрати...
"Ми мешкали на Івано-Франківщині. Внуки часто приїжджали до нас, ми допомагали, чим могли. Коли загинули донька із зятем, ми переїхали до Чернівців, щоб опікуватися внуками. Після школи Тарасик вступив до семінарії, але потім полишив. Закінчив індустріальний коледж. Працював на різних роботах, останнім часом – фармацевтом в аптеці", – згадує дідусь Орест МОСКАЛИК.
"Коли загинули батьки, мені було 11, сестрам – по 12, Тарасові –17 років. Як найстарший він замінив нам батька, був нашою опорою підтримкою, всім на світі. Був дуже життєрадісною людиною. В усьому підтримував і допомагав", – каже брат Михайло ВИННИК.
Сестри Марія та Соломія ВИННИКИ зізнаються: поки не усвідомлюють до кінця, що старшого брата більше немає.
"Тарас нас доглядав, проводив із нами багато часу. Жартував, що у нього через нас не було дитинства, бо він постійно був із нами. Водночас дуже нами пишався. Підтримував і у перемогах, і у поразках. Ми четверо були надзвичайно близькі. Родина для брата була понад усе, він готовий був віддати за нас життя. Власне, так і сталося...
Дуже важко усвідомлювати, що Тараса, нашої опори, вже немає. Нас залишилося троє. Будемо берегти одне одного, гуртуватися. А також піднімати нашого племінника. Звичайно, тата йому ніхто не замінить. Але робитимемо для нього все, щоби виріс хорошою людиною, ні в чому не мав потреби", – кажуть сестри.
"Світлий, із відкритою душею"
"Ми з отцем Дмитром були наче рідними братами. Дуже гарна родина. Я тримав до хреста його Марійку. Його син Тарасик – веселий, життєрадісний, щирий, працьовитий, скромний, старанний. Він не шукав шляхів, як уникнути військової служби. Навпаки, хотів захищати країну, родину. Дуже достойна людина...", – зауважує священник Петро КРАВЧУК.
Керівник академічного товариства "Обнова" Мар’ян ЛАЗАРУК розповідає, що востаннє спілкувався із захисником у серпні, у річницю загибелі його батьків.
"Ніколи не скаржився, що важко. Був із гумором, на позитиві. Саме минав рік його військової служби, тож планував восени відпустку, хотів побачити родину. На жаль, не склалося", – зітхає.
"Діти отця Дмитра зростали на наших очах, – згадує член "Обнови", військовий 107 бригади тероборони Тарас РОМАНКО. – Без них не обходилася жодна подія: свято Миколая, коляда, футбол, "Обнова-фест". У них було чудове дитинство, доки не сталася та трагічна аварія. Я до останнього сподівався, що сумна звістка із Харківщини – це помилка, що Тарасик живий..."
Тарас Винник – випускник Чернівецького ліцею №7.
"У пам’яті вчителів та однокласників він залишиться назавжди найкращим другом, старанним учнем, людяною та щирою особистістю. Важка доля випала на його юнацькі роки: коли загинули батьки, він був опорою для молодших братика та двох сестричок, підтримкою дідуся й бабусі. Згодом став гарним сім’янином. Висловлюємо щирі співчуття дружині та синочку-другокласникові, рідним і близьким", – відгукнулися скорботним дописом у закладі.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
