Звичайно, про нинішню "українську" владу краще взагалі не думати. Але якщо все-таки думати, то можна і в контексті символічної дати створення УПА та реальної дати вбивства Степана Бандери агентом КГБ Сташинським. І ось у цьому контексті я ненавиджу нинішню "українську" владу ще більше, ніж без нього. Хоча, здавалося б, куди вже більше? А річ у тім, що я віддавна мрію написати серйозну критичну статтю і про Бандеру з Мельником, і про Боровця з Шухевичем, і про ОУН з УПА. За приклад я б узяв численних польських друзів, які, будучи патріотами своєї країни, ніколи однак не заперечують ні злочинного характеру пацифікації українських сіл у міжвоєнній Польщі, ні здійснених поляками вбивств мирних єврейських жителів, ні трагічних помилок у діяльності Армії Крайової. Точніше, "не заперечують" – це мало сказано. Вони публікують на цю тему матеріали у польських газетах, видають книги, виступають із доповідями на наукових конференціях. За якимись неписаними джентльменськими законами я мав би відповідати їм взаємністю. Тобто писати про наївність українських націоналістів, які покладали надії на гітлерівську Німеччину, про непомірні амбіції керівників підпілля, про нелюдську жорстокість під час волинської різанини, про фатальний конфлікт між бандерівцями і мельниківцями... Але – як, на перший погляд, не дивно – доки у нас при владі буде все те, що у нас при владі, я не можу собі дозволити писати про помилки Бандери і злочини УПА. У цьому, зокрема, й полягає різниця між Польщею та Україною. Пишучи критично про Армію Крайову, поляк пише правду і водночас знає, що загальний образ її вояків як борців за незалежність Польщі все одно залишиться – і в масовій свідомості, і в свідомості влади – позитивним. Тим часом українець, розкритикувавши в нинішніх умовах УПА, мимоволі допоміг би всім цим табачникам знищувати пам’ять про український рух опору як такий. Писати ж без критики означає брехати самому собі, а отже – писати погано. Дилема.
P.S. для Гостя, Alen’a Delon’a і подібних до них Сашо-Ромів, чиїм розумовим здібностям природа кинула непосильний виклик.
Усвідомлюючи, наскільки це у вашому випадку важко, автор однак просить на майбутнє врахувати три речі. По-перше, ні на цьому, ні на інших Інтернет-форумах, ні під своїм ім’ям, ні під вигаданим нікнеймом автор ніколи не дискутує в коментах – за жодних обставин. Такий у нього залізний життєвий принцип. Тому істотам, яким здалося, ніби він хоч раз відписав на їхню маячню, автор висловлює свої нещирі співчуття, але рішуче не погоджується нести відповідальність за чужі галюцинації. По-друге, автор абсолютно не причетний до модерування форуму, тож не відповідає і за зникання чи незникання коментарів. Просто – наприклад, з огляду на відвідування сайту МБ неповнолітніми особами – ненормативна лексика вважається тут небажаною. Ця рекомендація поширюється також на автора. І власне з цієї причини автор, по-третє, не може точно вказати згаданим вище та спорідненим із ними альтернативно обдарованим коментаторам місце, де він має їхні коментарі, як, звісно, і їх самих. Але ви, любі друзі, пишіть, не лінуйтеся. Бо доки ви пишете, суспільство принаймні знає, що нічим гіршим ваші руки не зайняті.
