Осінні буковинські газети рясніють портретами місцевих політиків. Нічого дивного- знову вибори. З цього приводу згадав слова нашого земляка Ігоря Померанцева, який з благополучної Праги помітив: "Мені шкода, що політика в Україні відволікає людей від поезії, еротики, виноробства". Такий гімн аполітичності мені здається дуже змістовним.

Хтось заперечить: "Чи не треба подавати якнайбільше інформації про наших керманичів, депутатів? А то оберемо Бог зна кого". На що у мене є контраргумент: ще ніколи моє особисте враження від зустрічі з політиком не співпало з враженнями, які складалися від статей про нього. Тобто, інформація про політиків, як правило, упереджена, перекручена і тому є багато причин. То чи варто витрачати час на статті, які спрямовані на те, щоб обманути вас? Крім того, ми все одно завжди незадоволені вибором.

Жодного разу не відчув після прочитання політичних матеріалів чи інтерв’ю з політиком якогось натхнення, бажання любити, творити, жити, оспівувати світ. І увага, яка приділяється цим нудним особам, мала би приділятися зовсім іншим людям, які, на щастя, є в нашому місті, на Буковині. У нас чимало людей, якими можна захопитися: чесних, творчих, світлих, роботящих. І саме вони зараз на узбіччі суспільства. Саме для них цієї уваги не вистачає. І це ще одна і головна біда політично переобтяжених газет.

Цей вплив ЗМІ, це зомбування, цю засміченість нашої свідомості проблемами, які зовсім не є нашими проблемами, не варто недооцінювати. Ми переживаємо Януковича з Тимошенко тощо, а мали би переживати чергову любов, чергову надію, чергове палання. Але суспільство чомусь захоплюється політикою. Тому в наших газетах замало нині і поезії, і еротики ( в кращому розумінні цього слова), а журналістське слово далеко не таке п’янке і ароматне, як вино. Ні, Померанцев таки правий.