Якщо це не геноцид, то що? Блог Ярослава Волощука

Не минуло і 90 років, як парламенти світу почали визнавати голодомор 30-х років минулого століття в Україні геноцидом українського народу. Дуже хочеться сподіватись, що на істинну оцінку подій на наших землях після повномасштабного вторгнення потрібно буде значно менше часу. Оцінка має бути тільки одна – це не що інше, як геноцид, який відверто здійснює московська армія на окупованих територіях, а також ракетними та іншими обстрілами по всій території України.

Перелік злочинів, які можуть відзначатися, як геноцидні вимірюється вже десятками тисяч, а до завершення бойових дій їх вже буде сотні тисяч. Звірства та катування на окупованих теренах, нелюдське поводження із полоненими, знищення культурних та історичних пам’яток, вивезення дітей, свідоме нищення флори та фауни, знищення критичної енергетичної та іншої важливої інфраструктури…



Новий рівень злочинів розпочався із терористичним підривом греблі Каховської гідроелектростанції. Ми тільки починаємо оцінювати та усвідомлювати увесь комплекс проблем, що виникли та ще виникнуть у майбутньому по всій лінії підтоплення.

Також все гострішою постає реальність шантажу ядерною катастрофою на утримуваній рашистами Запоріжській атомній електростанції. Злочинці здається починають розуміти невідворотність поразки та вимушене ними звільнення всіх окупованих територій, тож переходять до стратегії тотального нищення.

Південь та схід наших земель – це традиційно індустріальні райони, тож які нові техногенні катастрофи нас можуть очікувати навіть не хочеться думати. Ймовірно, що рашистський режим вже психологічно перейшов і до розуміння втрати ним і свого головного трофею - півострова Крим. Вони так пишалися поверненням Севастополя у "радную" гавань, а тепер власноруч знищили постачання води до півострова. Все це нагадує бомбу сповільненої дії для нашого майбутнього звільнення Криму, адже закладає потенціал проблем на довгі роки. Так, ми не кинуті напризволяще цивілізованим світом, тож очікуємо від нього і більш радикальних та рішучих дій не лише по наданню нам зброї та економічної допомоги але і визнання московського режиму терористом світового рівня.

Для нашого майбутнього відновлення потрібні будуть астрономічні цифри. Іноді дивує намагання вже зараз порахувати потенційні збитки, бо дії московітів показують, що вони налаштовані на тотальні руйнування всього, що вони будуть залишати, втікаючи з нашої землі.
Тож світ повинен діяти не постфактум, а на випередження майбутніх злочинів.

Тож зусилля дипломатії повинні бути спрямовані на те, щоб на визнання геноцидом дій московії нам знову не довелося чекати 90 років.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram