День великого победобєсія. Блог Ярослава Волощука

Все менше днів залишається до сакральної дати московитських імперіалістів - 9-го травня. Не маючи чим похизуватися у епоху "розвинутого" соціалізму, комуністична партія витягла із шафи поїджені міллю та припалі порохами ветеранські бушлати, кашкети і пілотки.

У той час, коли переможена Німеччина стрімко економічно розвивалася завдяки плану Маршала, а потім перевагами ринкової економіки та вільної конкуренції, потрібно було хоч якесь вдоволення для країни-переможниці. Звикла до брехні, вона не брала до уваги, що війна йшла по цілому світу – у Північній Африці, на Тихому океані, в Італії, Франції. Тож грубо привласнивши перемогу над нацизмом, вона оголосила себе єдиною спадкоємицею цієї перемоги. Так Друга світова війна, яка закінчилася 8 травня, була замінена на Велику Вітчизняну і, аби відрізнятися від решти світу, днем її закінчення оголошено 9-те травня.



Тегеранська та Ялтинська конференції поділили Європу на сфери впливу і Союз долучив до себе ласий шматочок Східної Європи. Комуністичне божевілля ще на тисячі кілометрів просунулося на захід. Маніакально хворий на "велич" Радянського Союзу вже у ХХІ столітті Путлер почав заново відроджувати тези поділу Європи на зони впливу. Мало йому однієї шостої земної суші, то він знову заходився збирати, як не під червоне від крові комуністичне знамено, то під крила двоголового орла відпалі від нього країни – колишні республіки Союзу та лякати ядерним шантажем країни колишнього Варшавського договору.

Розніжена півстолітнім миром багата Європа дивилася на ці амбіції, як на незначні примхи хворобливої уяви. Не протверезила її ні війна у Молдові ( Придністров’я), ні в Грузії, ні анексія Криму, ні окупація частини Донбасу. Лише повномасштабна агресія в Україну 2022 року здається таки стала холодним душем для багатьох, але ще не для всіх європейських політиків. Найгірші жахи стали реальністю сьогодення. На заваді ході "переможця" та собірателя земель стала Україна та її героїчний народ, якому на виживання спочатку давали від двох тижнів до місяця.

Тож чого ми можемо очікувати на 15-му місяці повномасштабної війни від схибленого на победобєсіє московського карлика? Які такі трофеї від запрагне засвітити своєму задурманеному пропагандою обивателю ? Напевно, що його мрією був парад перемоги на Хрещатику минулого року але він обіс…ся. Великими перемогами цьогоріч подивувати також не вдасться, тож залишається втішатися себе хіба ганебними жахами масованого ракетного терору. Тому у той день маємо бути особливо обачними та обережним і готовими до "московських" подаруночків.

Але добре було б і нам гідно відповісти. Як би мені хотілося, аби у той день над Червоною площею попри мавзолей Лєніна пролетіло з десяток наших дронів і скинули листівки із гаслами "Слава Україні" чи великим банером, а із гучномовця на всю площу пролунало "Ще не вмерла України…".

Маю надію, що і наші славні ЗСУ готують для клятих рашистів приємні сюрпризи, як на фронті так і у них в тилу.

А ми маємо надію, як писав наш буковинець, письменник Василь Кожелянко, що наше військо пройдеться колись парадною ходою по бруківці Червоної площі. Нехай все саме так і збудеться…

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram