Коли вийдемо із воєнного комунізму? Блог Ярослава Волощука

Не претендую на місію економічного експерта, але мені чомусь дії нашої влади нагадують відомих персонажів із роману Ільфа та Петрова "Дванадцять стільців" Остапа Бендера та Кіси Вороб’яянінова. Влада, наче мантру, повторює крилаті вислови цих персонажів: "Захід нам допоможе" та "Підтримайте матеріально колишнього депутата дворянського зібрання".

Зрозуміло, що агресія Росії – це був шок – політичний, економічний та психологічний. Тож керівництво України, яке десятиліттями будувало свій бізнес спільно із московією, важко переходить до реалій, коли його вже більше не буде. Але вже понад чотири місяці триває війна і невідомо, скільки вона триватиме далі. Тож чи не на часі від воєнного комунізму – зниження та відміни податків, відміни мита на ввезення авто, переходити до більш прагматичної та реалістичної економічної політики.



В економічній теорії відомі основні види отримання доходу: відібрати силою, обманом або аферою (це робить московія), жебракування ( на чому зосередилась наша влада ) та чесне безпосереднє виробництво. Хотілось би бачити більшого просування в перелаштуванні вітчизняної економіки. Добре, що нам допомагають наші західні партнери, але де варіант Б, коли вони нам зменшать допомогу?

Мене дивує, чому маскувальні сітки плетуть волонтери, а на це немає державного замовлення? Чому багі роблять у Сторожинці самоуки? Чому інші роблять круті дрони, бандеромобілі, а влада байдужа до всіх цих ініціатив? Це ж не бог зна які кошти і головне не потребують великих промислових потужностей. У Другу світову війну навіть під навісами на станках виточували снаряди. Більше року як прогримів скандал із фірмою, що купила обладнання для виточування снарядів натовського калібру, але снарядів і досі нема. Мабуть не я один зауважив, що при отриманні зарплати із банкомату до рук потрапляли новісінькі купюри – спочатку то були по 200 потім по 500, а останні рази вже по 1000 гривень. Звичайно, просто запустити станок і друкувати стільки аби закривати всі економічні пробоїни, але у нещодавній заяві голови НБУ Шевченка відверто говориться про хибність такого шляху.

Ми вимагаємо від Заходу швидких та різких рухів по конфіскації та передачі нам майна московії та її олігархів, але чи даємо самі приклад на цьому шляху? Передали гелікоптер та літак Медведчука для потреб ВСУ. А де наші десятки мільярдів виведених в офшори рідних олігархів? Тисячі продажних прокурорів , суддів, митників продовжують жити у палацах. Сотні тисяч депутатів проросійських партій роками грабували неньку на рівні міських, обласних, та районних рад. Чи не на часі в умовах війни вводити податок на розкіш аби вся ця не вельми чиста "еліта" повертала награбоване? Плати мільйон гривень на потреби війська і будеш мати відстрочку на пів року від війська. Нехай це звучить дико, але не вмотивований боєць, що накладе у штани вже в першому бою, не вельми покращить ситуацію на фронті. Тож чи не краще ті мільйони, які аби відкосити від війська підуть на хабарі, легально передати армії? Тобто, сподіватися на Захід це справедливо, але більш надійно та раціонально вилучити ті декілька бюджетів країни, що крутяться у тіні. Війна чи не єдиний шанс навести лад та прозорість у нашій економіці.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram