Навіщо нам та концепція-стратегія?. Блог Ярослава Волощука

Якось мені довелося побувати у товаристві, де був і депутат однієї із місцевих територіальних громад. Оскільки я вже понад тридцять років цікавлюся вдосконаленням органів місцевого самоврядування, то із надією запитав у нього, як там у них у громаді просувається розробка концепції-стратегії розвитку. На що у відповідь почув: "А навіщо нам та стратегія?" Та, власне, чого тут дивуватися! Немає стратегії нагорі, то і кому вона потрібна внизу. Мабуть, тому ми так "щасливо та багато" живемо, що у влади не вистачає ні бажання, ні часу на такі дурниці.
Думаю, що все ж незначна частина іде в ради аби намагатися щось позитивне зробити для громади. Та найбільша частина йде вирішувати свої особисті питання та максимально намагатися покращити своє матеріальне становище. Тож тій найбільшій частині жодних концепцій розвитку не потрібно.

Мабуть, надто наївно з мого боку сподіватися, що на рівні місцевих громад обранці будуть перейматися ефективністю свого врядування, бачити перспективу розвитку на 10 чи 20 років. Але на рівні бодай обласної чи вищої урядової влад, здавалося б, мали піти назустріч інтелектуальним потугам місцевих колег і запропонувати певний алгоритм дій, за яким найнижча ланка самоврядування повинна формувати ці концепції – стратегії.

Аби розробити якісну концепцію, потрібно зібрати певну вихідну інформацію. Держава усунулася від проведення перепису населення, а на місцях необхідно володіти даними про демографічний стан, рівень освіти та кваліфікації наявної робочої сили. Хіба не варто враховувати історичну спадщину, виробничі традиції, наявність історичних пам’яток як один із факторів туристичної привабливості? Далі необхідно промоніторити об’єкти інфраструктури, які збереглися та є основою, на базі якої можна нарощувати свої економічні та виробничі спроможності. Стан доріг, якість грунтів, характеристика сільгоспугідь – це все важливі елементи, адже громади – це сільські населенні пункти. Такого ж моніторингу потребують і наявні архітектурні об’єкти, стан шкіл, будинків культури, залишки ферм чи інших виробничих будівель, рівень їх експлуатаційного зносу, можливість перепрофілювання під інші потреби. Потребує переосмислення функціональне зонування території. Адже раніше кожний населений пункт функціонував як автономний об’єкт тепер – три, чотири чи більше сіл поєдналися в один організм, який потребує переосмислення функціональних зон своєї території. Не менш важливими є питання екологічної безпеки та енергетичної самодостатності громади. Отже, громадам є над чим працювати і на коротку, і на багаторічну перспективу, тож для цього і потрібна ця концепція-стратегія.