Продовжуючи тему розвитку територіальних громад, хочеться переконати читачів, що потрібно раз і назавжди вирватися із тенет рабської, навіяної нам тисячоліттями парадигми, фальшивого переконання, що наше особисте щастя залежить від доброго фараона, царя, генерального секретаря ЦК КПРС, президента, губернатора... Нам вкрай необхідно перевернути цю піраміду, що всі блага йдуть до нас не зверху вниз, але ми самі формуємо їх знизу вверх. Тому успіх децентралізації влади, який розпочався у нашій державі – це єдина запорука того, що ми таки спроможимося стати сильною державою.
Не існує таких управлінських рішень, які б за тисячі чи сотні кілометрів могли б ефективно управляти та адекватно реагувати на швидкоплинні місцеві проблеми та якісно і швидко їх вирішувати.
Спитаймо самі в себе: що нам потрібно для щастя? Можливість працювати та отримувати гідну зарплату, мати власне житло із відповідним комфортом проживання, якісні та здорові харчові продукти, доступ до освіти та охорони здоров’я, безпечне довколишнє середовище. Зізнаймося собі, що здійснення цих вимог виконується саме на місцевому рівні. Тож що необхідно, аби місцева влада могла успішно реалізовувати ці свої найважливіші функції? Перше, оптимальна не бюрократизована управлінська структура. Друге, фінансова спроможність забезпечувати вирішення проблем, які поставлені на місцеву владу.
Третє, мати чітку реалістичну стратегію свого розвитку бодай на десятиліття.
Також успішно комунікувати із громадою через найбільш її активних представників, молоддю, освітянами, волонтерами, громадськими активістами. Адже наймудріша влада без опори на конкретних людей буде пробуксовувати.
І ось тут головне, де як не на місцевому рівні, наші "славні" партії можуть довести, що вони спроможні не лише бла-бла, а на конкретній невеликій громаді показати усю свою управлінську геніальність. Нехай змагаються між собою на досягненні максимальної успішності тої чи іншої громади. І цим підтвердять: якщо вони мають хист керувати малим, то зможуть і на вищому рівні.
