«Гроші вчителю? Навіть боюся пропонувати». Блог Людмили Осадчук

Батьківський комітет одного із дитсадків Чернівців "прославився" на всю Україну. Все вийшло традиційно: батьки вирішили зібрати на 8 Березня гроші на подарунки для дівчаток. Нібито. І на це потрібно було 500 гривень. Всі розуміли, що паралельно за ці гроші привітають і вихователів, і завідувачку. Бо так вже у нас заведено десятиліттями. Але одні батьки в дитсадку здавати таку суму відмовилися. І батьківській комітет спрацював по-своєму: "Батьки гроші не здали – дитина подарунка не отримала". Натомість отримали фото дівчинки, яка сидить ображена, плаче і без подарунка.

Ну, кого з рідних таке не зачепить?

Батько зізнався, саме після цього фото він не витримав і про гроші батьківських комітетів написав у соцмережах. Скандал вийшов на всю Україну. У батьківському комітеті, напевно, зрозуміли, що перестаралися. Але вже було пізно. Провели службове розслідування, звернулися до правоохоронців, заборонили збирати кошти — та це все офіційний бік медалі. Бо батьківські комітети все одно залишаться.

Можливо, цей випадок трохи більше змусить батьків задуматися, які суми варто здавати і як варто реагувати на відмови. Але я більш ніж переконана, що гроші батьківські комітети продовжать збирати – і в школах, і в дитячих садочках. Адже, окрім додаткових зошитів, підручників, заміни лампочок, розеток, ремонтів у класах, треба подарунки на день народження вихователя чи вчителя, на Новий рік, на 8 Березня, а ще на випускний на подарунок вихователям чи вчителям, школі чи дитсадку.

Від частини усіх цих грошей точно можна було би відмовитися, але цього ніхто не зробить. Бо так ніхто не робить. Бо всі дарують і всі збирають... І це триватиме доти, доки самі батьки не захочуть припинити це здавання коштів, обдаровування та інші подібні речі.

Моя знайома кілька років тому виїхала на постійне місце проживання до Великобританії. Вже там її донечка пішла до школи. Коли я запитала у неї про гроші, батьківські комітети та подарунки вчителям, вона розповіла, що про таке вже й забула, а там нічого такого не бачила і не чула.

"Ми вітаємо нашу вчительку на Різдво, День матері і закінчення навчального року. Квіти і цукерки – не більше. Вчителі зі задовленням приймають подаруночки. До речі, це переважно роблять мами пострадянського виховання. Але зараз через коронавірус ми такого не робимо. За чотири роки школи в Англії я не купила жодного паперу чи олівця. Раніше ми збирали лише по 40 фунтів на рік на екскурсії та подорожі для дітей.

Гроші у конверті вчителю? Я навіть боюся пропонувати... Думаю, мене би неправильно зрозуміли. Ну, хіба що можна подарункову картку з якогось магазину, але я навіть не знаю. Навіщо? Це ніхто не робить. І це дуже ризиково, бо тебе ні батьки, ні вчителі можуть не зрозуміти".