Невпинними кроками наближається період локдауну. А я як мама двох дітей вже сушу голову над тим, що ж маю протягом більш ніж двох тижнів робити зі своїми діточками.
Це ще по-Божому, як-то кажуть, що дошкільні заклади працюватимуть. Тож із трирічною донькою питання вирішене. Вона з радістю відвідує дитсадок. Діток туди зараз ходить небагато – навіть менше прописаної карантинними нормами половини – тож ризики підхопити вірус там точно не вищі, ніж деінде.
А от що робити з сином-третьокласником, поки що не знаю. До початку карантину він займався у гуртках з тенісу, панкратіону. Часом ми з ним відвідували театри, ходили в кіно. Майже щонеділі сім’єю йшли до торгово-розважального центру. Син грав на автоматах, бігав разом із сестричкою у "лабіринті". Потім ми купували піцу та сік і сідали дружно їсти. Гарні були часи! Зараз здається, що все це відбувалося в якомусь минулому житті…
Так от, я відверто не можу придумати, чим зайняти сина на період локдауну . Ні гуртків, ні розважальних центрів, ні кіно, ні театрів, ні концертів, ні "тусовок"… А на довершення ще й снігу немає. Ще з позаминулого року на горищі свого часу чекає снігокат – круті санки з кермом, які син собі придбав на заколядовані гроші. То пішов би їх випробував. Але ж нема на чому!
Так, є повна шафа іграшок, різноманітних ігор. Але йому швидко все набридає і потім він уже не хоче тим гратися. Купила синові конструктор "Лего". Він сидів над ним години дві, навіть забула, що вдома, так тихо було. Аж доки не склав вертоліт. Покрутив, помилувався своєю роботою та й покинув. А заново щось складати з цього ж конструктора йому вже нецікаво.
Накупила стос пригодницьких книг. Трохи читає. Але також недовго. Каже, очі болять. Утім, грати в ігри на планшеті очі не болять. До речі, планшет – це окрема тема. Коли його купували, наголошувалося, що це в першу чергу для навчання, яке, як відомо, цього навчального року здебільшого дистанційне. Проте поступово планшет почав займати все більше синової уваги. То він нишком в ігри якісь грає, то відео дивиться. А тепер захопився таким дуже популярним зараз серед підлітків соцмедійним застосунком як TikTok. Причому ця пошесть зачепила практично всіх його друзів. Знімають якісь танцювальні рухи, влаштовують всілякі флешмоби і потім викладають відео у той TikTok. Вже кілька разів син мені заявляв, щоб я не заходила ближчих пів години до його кімнати, бо він знімає відео для "Тік-Току". А оце він мені днями озвучив, що хоче стати блогером. Бо мріє, мовляв, бути схожим на свого улюбленого блогера з Білорусі.
Все це у мене почало викликати тривогу. Тож я провела з сином серйозну розмову щодо того, як себе поводити в Інтернеті, жорстко обмежила час користування гаджетами.
Розумію, що 8-річній дитині складно в таких умовах, коли особливо хочеться соціалізації, спілкування. Через це і захопився тими соцмережами. Тому відпускаю його на вулицю погуляти з друзями, їздимо до родичів у село, залишаю часом ночувати у бабусі. Намагаюся проводити з ним час, наскільки це можливо. Сподіваюся, цей карантин колись закінчиться і ми зможемо повернутися до нормального життя.
Але зараз була би вдячна хоча би за … сніг. Впевнена, тоді дітлахи вмить забудуть про всіляких блогерів та соцмережі і дружно кинуться на вулицю ліпити сніговика…
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
