Вчимося цінувати воду. Блог Галини Олійник

Неділя. За вікном злива, на вулицях - дощові потоки та багнюка. А в помешканні натомість від ранку немає води. Як і в квартирах тисяч інших чернівчан.

Вже другий тиждень поспіль води немає практично щодня. Водопровід поблизу села Біла, який забезпечує водою частину міста, і раніше перманентно виходив з ладу. Та після червневих паводків його рве "не по-дитячому". Щойно залатають трубу в одному місці – прорвало в іншому. І так без кінця-краю.



Люди втомилися від перебоїв із водопостачанням. Тож нарікають - хтось гучно, у соцмережах, хтось про себе, бурмочучи під ніс "гарні" побажання відповідальним за ситуацію. Мені також це все страшенно набридло: ні посуд помити, ні їсти приготувати, ні прибрати.

Та розумію, що гнів нічого не дасть. Тому застосувала прийом, якому вчать "експерти зі щастя" - шукати у всьому позитив. І таки знайшла!
Зауважила, що останнім часом почала більше цінувати воду.

Коли води багато, ми її не цінуємо. Використовуємо часто більше, ніж потрібно. От зверніть увагу, як ви чистите зуби? Більшість із нас не вимикає воду під час цієї процедури, чи не так? А тим часом для цього достатньо лише однієї склянки води!

Переважна кількість, у тому числі і я, миємо посуд під протічною водою з крану. Так зручніше і чистіше. Але при цьому не зважаємо, скільки води витікає. А можна ж налити трохи води у миску і там все перемити, а потім в іншій воді сполоснути.

Водою після миття підлоги, посуду, купання можна злити у вбиральні.

І таких прикладів чимало. Усе це – речі, над якими ми не заморочуємося, коли води доволі. Та коли її немає, змушені вдаватися до таких способів.

Насправді для мене це все не є чимось надзвичайним. До 14 років я мешкала у невеличкому містечку, воду ми закачували насосом із криниці. Взимку труби часто замерзали, і воду доводилося носити відрами з криниці. Тож усе це я пройшла: і миття посуду у мисці, і купання в тазику, і економію кожної краплини.
Коли ж у 2000-му році переїхала до Чернівців, пригадую, як тривалий час на всю ніч у місті вимикали воду. Я так до цього звикла, що вже знала: не встигну до півночі помитися, буду спати брудна…

Чи зміниться щось на краще ближчим часом? Навряд. За словами міського голови Олексія Каспрука, щоби припинити постійні аварії на водогоні, потрібно замінити майже кілометр зношеної ділянки труби. Це 20-25 мільйони гривень, яких у бюджеті міста наразі немає. Тому поки що залишається хіба що змінити своє ставлення до проблеми. І вчитися цінувати водні ресурси.

Галина Олійник

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram