Під кінець року депутати міськради геть зморилися. Я ще ніколи не бачив, щоб вони так ледачо приймали рішення, голосуючи "будь-як", як це було на останній цього року сесії міськради 26 грудня. Кілька разів поверталися до розгляду десятка питань – і то не допомогло ухвалити їх. І кожна така провальна спроба голосування в депутатів викликала лише голосний сміх. "Ржання", я би навіть сказав, бо сміялися вони, як символ Нового року.
Цирк із клоунами (не в образу людям, які й справді веселять нас у новорічні свята). Та якось я інших слів не можу підібрати, щоб описати те, що відбувалося весь рік на сесіях міськради й особливо на останній із них. Не відкрию Америки, та, здається, що єдине, за чим до міськради приходить більшість обранців – це "покрасуватися" перед телекамерами чи сфотографуватися для нової аватарки в соціальній мережі. Та ні, помиляюся, не єдине. Бо ще вони дуже професійно перебивають один одного й галасують, дивляться мультики на дорогих планшетах або просто дрімають… Відволікаються лише, коли розглядаються земельні чи інші "матеріальні" питання.
А ще вони постійно втікають із сесій. Ну, просто, як "двієчники", які бояться прийти на нудну алгебру. Та, очевидно, навіть такі учні більш відповідальні, ніж наші обранці в ратуші – школярів же пізніше змусять надолужити пропущене. Або ж викличуть їхніх батьків до директора, який "випише пістонів" за негідну поведінку.
А ось Михайлішин ще не вигадав таких щоденників чи табелів успішності депутатів, у яких червоною ручкою можна написати повідомлення для батьків. Хоча, ні. "Червоні ручки" вже були – на виборах.
Якихось сподівань та надій на більшу відповідальність у роботі міських депутатів у Новому році немає. Бо вони – як губка, що вбирає вологу. І вбирають вони в себе лише погане, беручи приклад із методів роботи парламенту. І відкрито того не соромляться.
Коли я з якихось причин пропускаю святкування чийогось дня народження чи іншого свята, мої друзі пізніше жартують: "Шкода, що ти не прийшов. Ми там горілку пили, файні харчі їли – може б, і тобі щось перепало". Тепер ця фраза актуальна й для депутатів-прогульників. Могли б і шампанського випити та цукерок з’їсти, якими пригощав наприкінці сесії Михайлішин. Якби більшість не втекла…
