Сьогодні "турист із Полтави" досліджує громадський транспорт Чернівців. Загальну картину уявити досить важко, тому буду просто порівнювати із полтавським транспортом. Що здивувало, те й вказую.
Думки чернівчан досить різні.



По-перше, в Чернівцях немає багатомісних автобусів - таких, як у нас "Кільцеві".



Це великі автобуси, навіть є із "гармошкою" (подвійні), які курсують по колу у Полтаві. Напевно, через це у Чернівцях дуже популярні тролейбуси. У Полтаві на тролейбусах їздять пенсіонери і хіба якийсь студент заскочить, якщо не поспішає на пари. У Чернівцях я ще жодного разу не їхав у вільному тролейбусі, навіть коли добирався на кінцеву зупинку.



Завжди досить багато пасажирів.
Найбільший прикол у тролейбусах – це тітоньки-кондуктори, які сидять на височезних кріслах і покрикують, щоб пасажири передавали 1 гривню за проїзд.



А ще у них є така собі загородка, у якій вони можуть пересуватися від дверей до дверей, не заважаючи пасажирам.



Місця у цьому "курнику" не багато, тому напевно і набирають жінок невисокого зросту. Я такого ще не бачив в жодному місті, тому подиву не було меж. У Полтаві кондуктори сидять здебільшого поблизу водія на звичайних "людських" кріслах, а не на тронах.



Полтавські проходять між людьми і конкретно "збивають бабло", а не сидять на місці. Тому прохалявити і не заплатити у Чернівцях за проїзд легше, ніж заплатити – потрібно просити інших пасажирів, щоб передали кондуктори плату. Самі ж тролейбуси є різні. Є такі, що й дивуєшся, як це диво техніки ще рухається кожного дня по бруківці і не розсипається.



Є досить ексклюзивні та раритетні. А є сучасні – у Полтаві ще таких немає, але мер обіцяє скоро закупити.



Сьогодні вирішив прокататися на такому – єдине місце, де бачив новенькі тролейбуси – це на зупинці біля університету. До нового тролейбуса, окрім дідуся і мене, набігло багато веселих дівчат. Трон є, а кондуктора немає. Тітонька-водій за вітражним склом вміло крутила баранку.



– Пробачте, а кому треба платити гроші? – запитав у дідуся.
– Кондуктору. Вона он за склом сидить поблизу водія. Вийде, то заплатиш. А не вийде, то й так прокатаєшся.



Слова дідуся виявилися пророчими – я так і не заплатив за проїзд і вийшов поблизу кінотеатру "Чернівці". Добре їхати на такому тролейбусі – відчуваєш себе людиною. Крісла, правда, твердуваті, але довше служитимуть людям.



Є і маршрути, різні оголошення про пільговиків і пам’ятки, що палити заборонено, та назва підприємства.



Але мені як туристу маршрути практично нічого не кажуть. У Полтаві активно поширюється система супутникової навігації – на кожній зупинці приємним жіночим голосом повідомляється про назву зупинки і різні поради для пасажирів. Це зручно для туристів і для відпрацювання логістики, бо за кожним автобусом можна слідкувати із космічного простору. А в Чернівцях про зупинку чув лише одного разу в тролейбусі.



Якщо вже торкатися теми зупинок, то лише одну бачив із написом зупинки – чому не писати на кожній, адже так простіше орієнтуватися. Тому особисто запам’ятовував якісь елементи архітектури чи написи на парканах, щоб не прогавити потрібну зупинку.



Пощастило, що люди досить добрі і ніколи не відмовлялися підсказати, де краще вийти.



Коли їхав до музею під відкритим небом, вдалося поспілкуватися із кондуктором.



– Чомусь багато хто вважає нас за якихось нижчих по статусу людей, – бідкалася жінка. – Бо у всіх вищі освіти та робота в офісах. Але ж реально це не найгірша робота і по зарплаті ми отримуємо більше, ніж дехто із тих чиновників. Ось недавно одна їде і каже, що заплатить лиш тоді, коли ми її довеземо до потрібної зупинки. Я здивувалася і кажу, що це за вигадки. А вона мені повідомляє, що працює в департаменті та краще знає від мене все. Але тут вже з неї почали сміятися всі пасажири і старенька бабуся порадила не чудити і заплатити за проїзд. Різні люди трапляються, але здебільшого все нормально і тихо. У нас дуже інтелігентне місто і люди. Це вже немісцеві можуть не заплатити і втекти, але і то здебільшого молодь.



Ще один вид громадського транспорту – маршрутні автобуси. Тут теж вистачає приколів. Кондукторів немає, тому передають всі плату за проїзд водієві. У час пік, коли напихається людей так, що і дверей не зачинити, можна спокійно прохалявити і проїхати безкоштовно. У Полтаві завжди ходять кондуктори – можливо це і більше витрат, адже їй треба гроші платити на зарплату, але вже тітонька їх відпрацює – від такої "стюардеси" не сховаєшся і заплатити точно мусиш. Щоб проїхати пару зупинок, то квитка раза п’ять покажеш. А ще є контролери! Так що система "обілечування" у Полтаві досить серйозна – дуже важко проїхати безкоштовно. Це якщо і можливо, то в маленьких автобусах і в час пік. Ось саме таких маленьких автобусів типу "Рута" і "Газель" у Чернівцях я не знайшов. У Полтаві ці "малютки" подібно до риб-прилипал підбирають пасажирів, що не встили до великих китів – "Кільцевих".



Чисто теоретично вирішив, що не може така ніша ринку пропасти. Запитав у колег і вони порадили проїхати до "Калинівського ринку". Ось саме тут і було скупчення маленьких автобусів, але російських "Рут" чи "Газелей" не було – одні німецькі "Спрінтери" та "Транспортери". Про такі автобуси Полтава лише мріє, адже досить мало таких їздить по місту, здебільшого на Київ та Харків возять людей. А в Чернівцях заплатив 2 гривні і від ринку до автовокзалу чи в інший мікрорайон привезе за мить. І це реально маршрутне таксі, адже зупинок робить одну-дві. А в Полтаві відрізнити маршрутне таксі від маршрутного автобуса досить важко – хіба як не оголосять зупинку і проїдеш свою, тоді можна зрозуміти.



Перевізники в автобусах чи мають уніформу, чи просто так траплялися мені, але багато хто їздить у синіх светрах і білих сорочках – це здивувало. Через те, що практично всі вулиці в центрі міста на пагорбах, трапляються серйозні "розкачки" та "стопи-старти", тому потрібно триматися із всіх сил. Також здивувало, що водії автобусів забувають, що "стопи-повороти" у них є – зупиняються посеред вулиці і відчиняють двері. А іншим водіям залишається лише чекати, коли "вигрузка-погрузка" завершиться.



Також не подобається кількість наліпок на склі – людині, що сидить, то нормально, але я здебільшого стою в автобусі, тому за смугою різної реклами нічого не видно. І це масово. Навіть якщо це і соціальна реклама, але все ж таки нічого не видно. Взагалі, Чернівці – місто контрастів, тому є практично ідеальні дороги, і шляхи, з яких асфальт зник декілька років тому. Через бруківку практично неможливо розмовляти по телефону, бо шумно. Ще в перший день помітив, що люди досить лояльні і коли їх везуть "як оселедця в бочці", не дуже переживають, а як монахи-буддисти спостерігають за зміною пейзажу за вікном. У Полтаві не раз бачив, коли після такої неповаги до пасажирів, водію влаштовували інсценівку "суду Лінча", тому там не дуже чудять.



Зате у Полтаві влаштовують перегони автобусів, то у Чернівцях це практично неможливо (правда, лише за центр пишу), бо вулиці вузькі і обігнати суперника не вийде.
Вартість різна – від 1 гривні у тролейбусі до 1,75-2 гривень на маршрутці. Якщо зайшли у задні двері в автобусі, то після шеренги "людей-передавачів" здача може і не дійти до вас. Також активно працюють крадії – гаманця можете не дошукатися, будьте пильними. Про це навіть повідомляють пасажирів в автобусах. Автобуси – це "Богдани", "Еталони" та ПАЗи – досить нормальні, я не зустрів такого, щоб сидіння були дуже страшними і скрученими скотчем. Пристойно, можна без остраху і сісти.

Увечері досить тяжко стати пасажиром тролейбуса, особисто чекав о 22 годині хвилин 15, але ніде правди діти – їздять, і не лише в депо, як у Полтаві. Колеги порадили ввечері їздити на автобусах – проблем немає. Зацікавило те, що досить щільно їздять маршрутки – потрібно почекати хвилин 5 і ви маєте "громадську" карету. Також маршрути автобусів практично не дублюються – кожний автобус їде в своєму напрямку. Це зручно і варто запам’ятати лише один маршрут. Таку практику використовують не всі міста, в яких я побував.
Ще не можу не згадати того, що всі рази, коли хотів домовитися проїхати в півціни, мені не відмовляли ні водії, ні кондуктори. Чуйні люди.



А ось водії автомобілів їздять досить зухвало – він спокійно може їсти піцу і не побачити, що люди вже на пішохідному переході, а для нього вже червоне світло. Видно, що чернівчани полюбляють автомобілі і швидке пересування.



Але дуже сподобалося те, що пішохода, який навіть не став на "зебру", водії пропускають. Тим паче, що нерегульованих переходів досить багато у центрі міста.



Ну, а кому не зручно те, що ноги віддавили та 25 копійок не передали, то можна їздити на таксі, але це вже тема іншого дня. Далі буде ...
А тим часом у Полтаві учасник проекту Юрій Дюг здивований великими міськими автобусами.

А тим часом у Чернігові учасник проекту Михайло Салітра дізнався, що тролейбуси хтось свідомо знищує.

А тим часом у Рівному Олександру Стародуб (Сушку) порадували різнокольорові тролейбуси.