Кондуктори на тронах, ексклюзивні тролейбуси та "засліплююча" реклама

Сьогодні "турист із Полтави" досліджує громадський транспорт Чернівців. Загальну картину уявити досить важко, тому буду просто порівнювати із полтавським транспортом. Що здивувало, те й вказую.
Думки чернівчан досить різні.



По-перше, в Чернівцях немає багатомісних автобусів - таких, як у нас "Кільцеві".



Це великі автобуси, навіть є із "гармошкою" (подвійні), які курсують по колу у Полтаві. Напевно, через це у Чернівцях дуже популярні тролейбуси. У Полтаві на тролейбусах їздять пенсіонери і хіба якийсь студент заскочить, якщо не поспішає на пари. У Чернівцях я ще жодного разу не їхав у вільному тролейбусі, навіть коли добирався на кінцеву зупинку.



Завжди досить багато пасажирів.
Найбільший прикол у тролейбусах – це тітоньки-кондуктори, які сидять на височезних кріслах і покрикують, щоб пасажири передавали 1 гривню за проїзд.



А ще у них є така собі загородка, у якій вони можуть пересуватися від дверей до дверей, не заважаючи пасажирам.



Місця у цьому "курнику" не багато, тому напевно і набирають жінок невисокого зросту. Я такого ще не бачив в жодному місті, тому подиву не було меж. У Полтаві кондуктори сидять здебільшого поблизу водія на звичайних "людських" кріслах, а не на тронах.



Полтавські проходять між людьми і конкретно "збивають бабло", а не сидять на місці. Тому прохалявити і не заплатити у Чернівцях за проїзд легше, ніж заплатити – потрібно просити інших пасажирів, щоб передали кондуктори плату. Самі ж тролейбуси є різні. Є такі, що й дивуєшся, як це диво техніки ще рухається кожного дня по бруківці і не розсипається.



Є досить ексклюзивні та раритетні. А є сучасні – у Полтаві ще таких немає, але мер обіцяє скоро закупити.



Сьогодні вирішив прокататися на такому – єдине місце, де бачив новенькі тролейбуси – це на зупинці біля університету. До нового тролейбуса, окрім дідуся і мене, набігло багато веселих дівчат. Трон є, а кондуктора немає. Тітонька-водій за вітражним склом вміло крутила баранку.



– Пробачте, а кому треба платити гроші? – запитав у дідуся.
– Кондуктору. Вона он за склом сидить поблизу водія. Вийде, то заплатиш. А не вийде, то й так прокатаєшся.



Слова дідуся виявилися пророчими – я так і не заплатив за проїзд і вийшов поблизу кінотеатру "Чернівці". Добре їхати на такому тролейбусі – відчуваєш себе людиною. Крісла, правда, твердуваті, але довше служитимуть людям.



Є і маршрути, різні оголошення про пільговиків і пам’ятки, що палити заборонено, та назва підприємства.



Але мені як туристу маршрути практично нічого не кажуть. У Полтаві активно поширюється система супутникової навігації – на кожній зупинці приємним жіночим голосом повідомляється про назву зупинки і різні поради для пасажирів. Це зручно для туристів і для відпрацювання логістики, бо за кожним автобусом можна слідкувати із космічного простору. А в Чернівцях про зупинку чув лише одного разу в тролейбусі.



Якщо вже торкатися теми зупинок, то лише одну бачив із написом зупинки – чому не писати на кожній, адже так простіше орієнтуватися. Тому особисто запам’ятовував якісь елементи архітектури чи написи на парканах, щоб не прогавити потрібну зупинку.



Пощастило, що люди досить добрі і ніколи не відмовлялися підсказати, де краще вийти.



Коли їхав до музею під відкритим небом, вдалося поспілкуватися із кондуктором.



– Чомусь багато хто вважає нас за якихось нижчих по статусу людей, – бідкалася жінка. – Бо у всіх вищі освіти та робота в офісах. Але ж реально це не найгірша робота і по зарплаті ми отримуємо більше, ніж дехто із тих чиновників. Ось недавно одна їде і каже, що заплатить лиш тоді, коли ми її довеземо до потрібної зупинки. Я здивувалася і кажу, що це за вигадки. А вона мені повідомляє, що працює в департаменті та краще знає від мене все. Але тут вже з неї почали сміятися всі пасажири і старенька бабуся порадила не чудити і заплатити за проїзд. Різні люди трапляються, але здебільшого все нормально і тихо. У нас дуже інтелігентне місто і люди. Це вже немісцеві можуть не заплатити і втекти, але і то здебільшого молодь.



Ще один вид громадського транспорту – маршрутні автобуси. Тут теж вистачає приколів. Кондукторів немає, тому передають всі плату за проїзд водієві. У час пік, коли напихається людей так, що і дверей не зачинити, можна спокійно прохалявити і проїхати безкоштовно. У Полтаві завжди ходять кондуктори – можливо це і більше витрат, адже їй треба гроші платити на зарплату, але вже тітонька їх відпрацює – від такої "стюардеси" не сховаєшся і заплатити точно мусиш. Щоб проїхати пару зупинок, то квитка раза п’ять покажеш. А ще є контролери! Так що система "обілечування" у Полтаві досить серйозна – дуже важко проїхати безкоштовно. Це якщо і можливо, то в маленьких автобусах і в час пік. Ось саме таких маленьких автобусів типу "Рута" і "Газель" у Чернівцях я не знайшов. У Полтаві ці "малютки" подібно до риб-прилипал підбирають пасажирів, що не встили до великих китів – "Кільцевих".



Чисто теоретично вирішив, що не може така ніша ринку пропасти. Запитав у колег і вони порадили проїхати до "Калинівського ринку". Ось саме тут і було скупчення маленьких автобусів, але російських "Рут" чи "Газелей" не було – одні німецькі "Спрінтери" та "Транспортери". Про такі автобуси Полтава лише мріє, адже досить мало таких їздить по місту, здебільшого на Київ та Харків возять людей. А в Чернівцях заплатив 2 гривні і від ринку до автовокзалу чи в інший мікрорайон привезе за мить. І це реально маршрутне таксі, адже зупинок робить одну-дві. А в Полтаві відрізнити маршрутне таксі від маршрутного автобуса досить важко – хіба як не оголосять зупинку і проїдеш свою, тоді можна зрозуміти.



Перевізники в автобусах чи мають уніформу, чи просто так траплялися мені, але багато хто їздить у синіх светрах і білих сорочках – це здивувало. Через те, що практично всі вулиці в центрі міста на пагорбах, трапляються серйозні "розкачки" та "стопи-старти", тому потрібно триматися із всіх сил. Також здивувало, що водії автобусів забувають, що "стопи-повороти" у них є – зупиняються посеред вулиці і відчиняють двері. А іншим водіям залишається лише чекати, коли "вигрузка-погрузка" завершиться.



Також не подобається кількість наліпок на склі – людині, що сидить, то нормально, але я здебільшого стою в автобусі, тому за смугою різної реклами нічого не видно. І це масово. Навіть якщо це і соціальна реклама, але все ж таки нічого не видно. Взагалі, Чернівці – місто контрастів, тому є практично ідеальні дороги, і шляхи, з яких асфальт зник декілька років тому. Через бруківку практично неможливо розмовляти по телефону, бо шумно. Ще в перший день помітив, що люди досить лояльні і коли їх везуть "як оселедця в бочці", не дуже переживають, а як монахи-буддисти спостерігають за зміною пейзажу за вікном. У Полтаві не раз бачив, коли після такої неповаги до пасажирів, водію влаштовували інсценівку "суду Лінча", тому там не дуже чудять.



Зате у Полтаві влаштовують перегони автобусів, то у Чернівцях це практично неможливо (правда, лише за центр пишу), бо вулиці вузькі і обігнати суперника не вийде.
Вартість різна – від 1 гривні у тролейбусі до 1,75-2 гривень на маршрутці. Якщо зайшли у задні двері в автобусі, то після шеренги "людей-передавачів" здача може і не дійти до вас. Також активно працюють крадії – гаманця можете не дошукатися, будьте пильними. Про це навіть повідомляють пасажирів в автобусах. Автобуси – це "Богдани", "Еталони" та ПАЗи – досить нормальні, я не зустрів такого, щоб сидіння були дуже страшними і скрученими скотчем. Пристойно, можна без остраху і сісти.

Увечері досить тяжко стати пасажиром тролейбуса, особисто чекав о 22 годині хвилин 15, але ніде правди діти – їздять, і не лише в депо, як у Полтаві. Колеги порадили ввечері їздити на автобусах – проблем немає. Зацікавило те, що досить щільно їздять маршрутки – потрібно почекати хвилин 5 і ви маєте "громадську" карету. Також маршрути автобусів практично не дублюються – кожний автобус їде в своєму напрямку. Це зручно і варто запам’ятати лише один маршрут. Таку практику використовують не всі міста, в яких я побував.
Ще не можу не згадати того, що всі рази, коли хотів домовитися проїхати в півціни, мені не відмовляли ні водії, ні кондуктори. Чуйні люди.



А ось водії автомобілів їздять досить зухвало – він спокійно може їсти піцу і не побачити, що люди вже на пішохідному переході, а для нього вже червоне світло. Видно, що чернівчани полюбляють автомобілі і швидке пересування.



Але дуже сподобалося те, що пішохода, який навіть не став на "зебру", водії пропускають. Тим паче, що нерегульованих переходів досить багато у центрі міста.



Ну, а кому не зручно те, що ноги віддавили та 25 копійок не передали, то можна їздити на таксі, але це вже тема іншого дня. Далі буде ...
А тим часом у Полтаві учасник проекту Юрій Дюг здивований великими міськими автобусами.

А тим часом у Чернігові учасник проекту Михайло Салітра дізнався, що тролейбуси хтось свідомо знищує.

А тим часом у Рівному Олександру Стародуб (Сушку) порадували різнокольорові тролейбуси.