Натомість виявилося, що це перероблені старі вагони радянського виробництва, де замість полиць встановили крісла. Моє, правда, виявилося поламаним – не піднімалася спинка. Попросила провідника допомогти, та він лише махнув рукою: "Хіба не бачите, що воно поламане. Тут половина крісел у такому стані".
Вікна у вагоні були настільки брудні, що, здавалося, їх не мили роками. Та мені ще пощастило, бо декому з пасажирів довелося сидіти біля глухої стінки. Кондиціонера не було, вікна не відчинялися, отож дихати не було чим. Рятувало те, що потяг їхав вранці, тому не було ще так спекотно.
Зате повертатися зі Львова до Чернівців цим потягом виявилося набагато важче. Того дня надворі було 36 градусів, а у вагоні, який нагрівся на сонці, температура сягала до 45-ти. Зайшовши всередину, люди миттєво вискакували звідти. "Там справжнє пекло. Як можна їхати в таких умовах?" – обурювалася одна з пасажирок. "А що я вам зроблю? – виправдовувався провідник. – Мені доводиться щодня так їхати".
Моє крісло знову виявилося поламаним – сидіння постійно зсувалося вниз. Неможливо передати сморід, який був у не провітреному вагоні, де не відчинялися вікна, не працював кондиціонер. Декому з пасажирів стало погано. Чоловік на сусідньому кріслі голосно кричав: "Включіть кондиціонер, бо моя дружина задихається!" Провідник, який перевіряв квитки, спокійно відповів: "Зараз включу". "Як можна включити те, чого немає, – зауважила молода жінка, яка обмахувала свою дитину, що лежала в неї на колінах. – Адже у квитку ясно вказано, що вагон без кондиціонера". "Але ж він пообіцяв, що включить", – наполягав чоловік. "То він так пожартував з вами", – сказала жінка. "То в них такі жарти, а в дружини – хворе серце", – не вгамовувався сусід.
Дівчина, що сиділа неподалік, почала телефонувати на гарячу лінію "Укрзалізниці", але ніхто не відповів. "Возять нас, як худобу, ще й гроші за це беруть", – обурювалася.
Дві з половиною години дороги перетворилися на безкінечність. Здавалося, що час зупинився – люди буквально рахували хвилини. Коли чоловік з хворою дружиною виходив у Снятині, то зітхнув із полегшенням: "Слава Богу, що залишилися живі".
Після такої поїздки я вирішила поцікавитися, скільки отримує керівник "Укрзалізниці", й була шокована. Як виявилося, місячна зарплата Євгена Кравцова становить 920 тисяч гривень (30 тисяч євро). Це третє місце серед європейських чиновників залізничної галузі й у 102 рази перевищує середню зарплату в Україні. Цікаво, за що йому платять такі гроші?
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
