Моя однокурсниця Оксана Пилипчук, яка проживає у Львові, вперше приїхала до Чернівців.
"Ой, які у вас веселі різнокольорові будинки. Це так піднімає настрій, – перші її враження від побаченого на Театральній площі. –А у Львові фасади будинків здебільшого сірі, що трохи пригнічує. І архітектура ваша інша, ніж у нас. Мені дуже подобається ліпнина – ці леви з буйними гривами, атланти, що тримають колони, ковані балкончики… Трохи нагадує Париж, де я була двічі".
Центральна площа вся у трояндах. Оксана фотографує ратушу, фасад художнього музею, Національний банк, алею міст-побратимів, яку вважає оригінальною. Звертає увагу на розбиті плити під ногами і глуху стіну за пам’ятником Шевченку, яка ніби обриває площу і закриває горизонт. "Мало тут дерев, – каже. – Лавки стоять під пекучим сонцем, ніде заховатися".
Звертаємо на вулицю Кобилянської. Оксана дивується, що тут не їздять авто і чисто. "Колись ця вулиця називалася Панською, і її підмітали букетами троянд", – переповідаю легенду. Оксана щиро вірить, що таку красиву вулицю справді могли підмітати квітами, бо звичайна мітла їй не пасує.
"О, львів’яни і сюди прийшли зі своєю кавою, шоколадом і пляцками, – звертає увагу на написи кафе. – А де ваші буковинські або чернівецькі родзинки? Фірмові страви, випічка, напої? Чогось не бачу жодної вивіски".
"І не побачиш, – відповідаю. – Їх просто немає". "Ви багато втрачаєте, бо туристам таке потрібне, а львівську каву вони можуть попити і в нас", – робить висновок львів’янка.
Та найбільше враження на Оксану справив університет.
"Це щось фантастичне, – не приховувала емоцій. – Львівський університет теж гарний, але не настільки. До Чернівців треба приїхати хоча би для того, щоби побачити цей архітектурний ансамбль".
Та було таке, що не сподобалося гості. Передусім, що чернівчани беруть штурмом тролейбуси і маршрутки, причому першими вдираються чоловіки і займають місця.
"Таке бачу вперше, хоча об’їздила чимало міст, – запевнила Оксана . – Львів’яни на зупинках стають у чергу і заходять до громадського транспорту дуже спокійно. Як тільки бачать, що трамвай чи автобус заповнений, люди зупиняються і чекають на наступний. Уперед пропускають жінок із малими дітьми, вагітних, літніх людей, а у вас ледь не через вікна лізуть. І ще мене дивує, чому чернівчани виходять на середину дороги і виглядають, чи не їде тролейбус або маршрутка. Це дуже небезпечно, бо зустрічні авто мусять їх об’їжджати. Таке теж бачу вперше. Ще мені здалося що у вас ні водії, ні перехожі не дотримуються жодних правил руху. На повній швидкості їдуть через пішохідні переходи, переходять дорогу будь-де. Мені було би страшно тут жити".
Надія Будна
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
