На зупинці люди штурмом беруть переповнений тролейбус другого маршруту. "Вас не було 20 хвилин. Я запізнююся на роботу", – кричить до водія жінка. "А хіба я винен, що тролейбусів мало, – виправдовується водій. – Йдіть до міської ради та депутатів, нехай купують нові тролейбуси. Самі винні, що таких вибирали".
– Та коли ми вибирали цих депутатів, то вони обіцяли нам золоті гори. Так файно говорили, що я аж заслухалася. І те зробимо, і те – все, що бажаєте. Думала, в раю будемо жити. А вийшов пшик, – каже літня жінка в шарфі.
– Та ці депутати пальцем не поворухнуть, якщо не матимуть з цього зиску. Переймаються лише своїми персонами, – обурюється дідусь, якому уступили місце.
– Живу в Чернівцях 86 років, а таке бачу вперше. Ніяк не можуть "наїстися", все їм мало і мало. Я рідко коли їжджу в місто. Нині треба в поліклініку до лікаря. Шкода людей, яким доводиться щодня так їздити. Як після такої поїздки щось можна робити чи вчитися?
– Читала в газеті, що депутати нібито проголосували за придбання нових тролейбусів, – зауважує жінка, яка тримає на руках малу дитину. – Може, скоро будемо на них їздити.
– Це буде не скоро, – заперечує молодий чоловік. – Мине чимало часу, поки їх виготовлять на вітчизняних заводах. Та й невідомо, якої вони будуть якості. Гроші з міського бюджету виділили лише на шість тролейбусів. Але це не вирішить проблеми громадського транспорту в місті. Кількість мешканців збільшується, а тролейбусів стає все менше. Треба було брати міжнародний кредит, який пропонували Чернівцям. І ми би вже їздили на нових сучасних тролейбусах, як це є в інших українських містах. Проте депутати не проголосували.
– Бо нічого не зароблять на цьому, – робить висновок молода мама з дитиною. – Хотіли знову привезти металобрухт, який списують в інших країнах, а ми на ньому їздимо. Напевно, з кимось домовилися. Оці сині тролейбуси з двома входами – дуже незручні, особливо в часи пік. Обмастять тебе з ніг до голови, все на тобі порвуть, поки протискаєшся до виходу. А з дитиною – це просто жах.
– Поговорили собі, поскаржилися, та нічого не зміниться. Бо депутати не хочуть. Треба щось із ними робити. Не можна, щоби вони так знущалися над людьми, – говорить дідусь, виходячи з тролейбуса.
Мені тут так і хотілося сказати стару українську приказку: "Бачили очі, що вибирали…". Та стрималася.
Надія БУДНА
