RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |

В Черноуцях сими днями стався прорив. Но не тіко гі…на, води, тепла і газу. Но і прорив, якого чекали, не помню кіко. Прорив на культурному хронті.

***



Сего знамєнатєльного тижня – першого знаменатєльного після проголошення Австро-Угорської імперії Франца-Йосипа і Сісі – кумірів Сірожі-губернатора, сталося диво-чюдо – наші музеї стали приймати православних, греко-католиків і еммануїлів до 20.00. Тіпа для підйому культури і пріобщєнія народу до наслєдія. Ну і народ повалив. Сам видів, як коло краєзнавчого музєуму стояло чоловік троє. Дві начальниці з ОДА і якесь чюдо з облради. Для обзора експозиції. Їх встрічали чи то штири, чи то шішть цьоць преклоних годов – хранітєлі тайн і сокровіщ. Вопшим, таке.

Но то не саме главне. Главне - всьо сталося на Тралці. В одній отдєльно взятій квартирі. Там єден поважний газда – в піжамці з гноміками в ковпаках із гербами Клягенфурта і тапочках сінього цвєта з жовтими помпончиками… Вопшим, шось си з ним стало. І тої ночі єго викинуло в двір бувшого Православного фонду Буковини - з парашютом. Надувним. Чи з матрацом. Вопшим, повна інсталяція, інтерактів і научно-тєнічєски-культурна революція сталася в музєумі. Тута і началося. Путєшєствіє Сірожі по знакомим, но і не дуже, мєстам. Такого чюда Сірожа не видів ніколи – з момєнта, відколи на него зійшла звєзда "Чорного хреста".

***

Вопшим, як оказалося, трєбованіє Сірожі перетворити наш краєзнавчєский музєум в чюдо тіпа, як під центральною історічєскою площею Кракова, куди той дивний польський нарід зарив 10 лямів євро і п’єть років тєжкого труда, в нас ся стало просто так – вітром надуло. У ліве вухо. Ну і ше в деякі мєста, які в чєловєчєскому організмі часто бувають порожніми в силу природного дефіциту кисню і азоту й ізобілія метану й сірководню.

Ніч у музеї Черноуців із мумією Митра Фірташа. Блог Мостіпаки


Ну, вопшим, таке. Як оказалося, Сірожа оказався в оказії – себто в музєумі, який він собирався рехформірувати, але то рехформірувалося само по собі. Так шо у тапочках патріотічєского цвєта і піжамці цвєта глобалістічєско-європєїстічєского наш губернатор із надувного парашюта опинився в прєдбанніку музєума. Ну і вилупив лупала.

Тіпа, з якого, нафіг, пєрєпугу, я тута? Шо за хринь, тіпа? Каменюки, сходи, кошмар, запустєніє… Ніякого гламуру, кніжіц із картінками й чудес. Сараку. Ні єдного тобі Салагора. Но тута з-за сходів якесь почало лізти. Сірожа аж присів. В позі чи то вольної, чи класічєскої борби – тіпа, шас как дам. Но то, шо лізло, воно було якесь таке рідне, тепле і миле, шо в Сірожі аж в піжамі з австро-угорськими гномиками потепліло і помнєкло.

"Інсталяція, синку, й інтерактів", - буркнуло на стіні шось таке бородате із запахом газу, тепличних вогирків і фітофторозу від зниклих у тємєні віків полів із помідорами. А казало воно то з такою рідною й звичною інтонацією, як "Ранок на телеканалі "Інтер".

Тута Сірожа і почав випрямлятися в повний рост. А з трохи нагнутої пози чи то класічєскої, чи то вільної борби, він став набувати традіціонного позьорско-місіонєрского образа "а ля Рік Реннер".

Сірожа нарешті поняв. Тута, в музєумі, всі свої. І всі – за рехформіровніє музєумів. Но сей – з бородою - найбільше. Бо він сам – вже почті музєумний експонат. Як для наших патріархально-аграрних крайов – вєсьма рєдкосний. Но такий милий і добрий, що без него і єго младших холопів ніяким рєхформатором музєумів Сірожа би ніколи не став. А тим більше усяким там губєрнатором і просто начальніком декількох сотень сарачєток, яким більше нема де і шо робити. Та й таке.

Вопшим, пішов Сірожа за тим, шо зо стіни вилізло, бородатим. І кіко йшов, то кіко єму й здавалося, шо він то чюдо вікдись знає. І тута та бородата мумія буркнула: "Пацан, ти шо горбатого лєпіш? Я тебе корміл, поїл, я тебе, пацан, і танцувати буду. Но пока я танцувати тебе не хочу. В мене – затяжной вальс-фокстрот, гопак і танго в обнімку з ФБР. Так що окстісь, і тихо сапай городи по музєумах. А я тобі скажу, хто і де тута – свій пацан. Аби ти, Кутузов єтакій, ніц не переплутав – я тобі не Салагор – туфту бумагопісатєльску спонсірувати не буду". Йой! Мамачкі! Сірожа знов присів в позє вольної борби: "Митре Васильовичу, то ви?" "Агій! Шо за телепень. То не я. То мумія моя. Видиш, що ФБР із людями робить"

Так і почалася екскурсія, яка оприділила житіє нашого регіона, якшо не на віка, то точно на кілька дєсятілєтій.

***

Так Сірожа попав в інтерактівний зал музєумної слави бувшого Православного фонду Буковини.

"Диви, Сірожа, - буркнуло велике чюдо-мумія з бородою. – Отсе, зал, посвіщонний мені. Ну, ти ж понімаєш, Якби я в 90-х не продавав жвачки, не мінєв консєрви в якийсь Туркестан і не ходив коло "Черемоша" (а був я видний хлоп-самєц), то ніякий Юра, Віталька, Оксанка, Вася, а тим більше ти, ніколи ніким би не стали. Хотя, тим, ким ви стали, ви тоже би не були. Така жізнь. Жєстяк. Цємєнт в тазіку мєдному разом із капцями, як вчив мене Семьон Юдкович".

Вон видиш, та консєрва, шо си здула? То ми нев кормили брацкій туркєстанскій нарід. Вижили, гади. А он то бушлат, в якій я жвачки "Турбо" продавав. А то віник із сауни. Дєвочки мені парили хребта. А то – пластікова копія бутерброда, які я тиждень жер, аби до Юдковича попасти. А то вон вонюча труба – то щастя моє. З нев чєловєком став. І вас, лайдаків, людями поробив, а то би й дотепер картінки з Бубою збирав.

А так чєловєком став. Губернатор. Мощ. Перший чєловєк в області після нас всіх. А он то вогирків пластікових ящик, то я в сєльске хазяйство подався.

Ностальджі замордувала. Згадав, як розсаду і помідори на базар в Заліщики возив. А шо то ти, Сірожа, там умнічаєш коло стенду? Діпломи мої розглядаєш? Брось, синок. То ліпа. Пара баксів. Сауна дорожче. Знанія - то канєшно сила, но труба вонюча з газом – то кручє атомної бомби. В зимі - то весь мір у твоїх ног. Ех. Кромє ФБР. Сі гади чогось не мерзнуть. І вогирки наші не їдять. То нема чим їх і стравити. Но ми ше поборемося, подригаємося, як таракани від діхлофосу. Не таких виділи. Сірожа від ізумлєнія аж став вірити, шо він губернатор.

Аж тута мумія поперлася в тьомний такий зальчик, звідки йшов дим і пахло чимсь таким, як із кутка кладовки, що за кабінетом губернатора. То хотіли вивітрити і сам народний губернатор Сірожа, і троє єго антінародних попєрєдніків, но то си не вивітрювало. І тута Сірожа поняв, шо то за зальчик. Скромний такий. Із дуже странними експонатами. Флєшка з гербами – без содєржімого. Консєрвна баночка з окурками.

Закусь до флєшки – три крекера цибулевих. Чучєло єндика. Флєшка пластикова води лєчєбної від всяких навроків. На стіні висіло табло "Князь всія Буковини і Бесарабії", шінєль полку крємльовскої охрани. Освіщала то всьо странна така люстра з вісюльками з стікляшок, які тепер можна здибати хіба на "Зєльоній блошці". "Вот, Сірожа, - сказала чюдо-мумія. – Се – Міша. Мій чєловєк. Він мені кіко винен, шо буде тута від мене за вами наглядати ше років триста.
Прямо з сеї зали і з сею баночкою від консерви. І не дай тоб,і боже, Сірожа, тута самодєятєльностью заніматися. Враз підеш картінки збирати".

***

"А тепер йди, Сірожа, далі сам. Там – всьо знакомі тобі прізраки, мумії і проча мєстна жівность. Нічо інтєрєсного", - буркнула чюдо-мумія і звично пірнула у вонючу трубу.

Далі Сірожа став інтерактівно блудити всяки інсталяціями і дивуватися, як то тако за одну ніч музєум, куди він збирався закопати мільйони всяких мєстних лохів, сам став тим, про шо він мєчтав усю свою сознатєльну і неосознану жізнь. "Чюдо є", - подумав Сірожа. "Є, є", - звично відгукнулося ехо з вонючої труби. А попереду ше були всякі інтерактівні відєнія, інсталяції і чудеса.

Приміром, посеред старої площі стояв казан, в якому якесь розовощоке чюдо щось колотило, мішало і то всьо там булькало. То всьо булькало і пахло так, шо шлейф сего тягнувся далеко за межі – аж до штаб-квартіри ЄБРР до Лондона і навіть до Кремля. А то всьо мішало і колотило. Колотило і мішало. І шось туди сипало, аби то не пахнуло. А воно всьо пахнуло і пахнуло – і всьо єдним і тим самим. І шо би то розовощоке не мішало, а всьо в него виходило єдно – як в Совєцькім Союзі зі всього виходив автомат Калашнікова. І кіко би чого не сипало, а всьо було єдно. Судьба. І навіть на себе всяких пахощів сипало. А всьо і там було єдно. Шо ж то за біда, подумав Сірожа. Невже ніц змінити не можна?

"Ніц не можна, судьба", - сказала судьба. Но… Коло того всього ходила купа всякого люду. І почті каждому то розовощоке того, шо колотило і мішало, сипало в мисочку. І братьям по партії, і колегам-депутатам, й ізбіратєлям-лохам. І каждий із тої мисочки сьорбав то, шо пахнуло, і шо було присипано всякими порошками. І почті каждий був доволєн. "Чюдо. О Боже, чюдо", - подумав Сірожа.

"Чюдо, то чюдо, а бабла кіко", - буркнуло розовощоке і з потрійною силою кинулося далі мішати, колотити і бовтати в казані.

І тут шось блиснуло і гримнуло й Сірожа проснувся. В піжамі з гномиками і в тапочках з помпончиками. Посеред музєуму, який нагадував старі дворянські усадьби, описані Гоголем в "Мертвих душах". У кутку сего музєуму тулилися декілька бабушєк і жіночок – хранітєльніц наслєдія.

"Будемо робити інтерактів й інсталяцію", - зажог Сірожа серця хранітєльніц.

"А можна трошки грошей", - несміло спитала якась із бабушек.

"Як можна культурно-історічєске наслєдіє міняти на якість тлінні купюри?", - ріторічєски-пафосно прорік Сірожа, оглядаючись на всі боки, чи не пише його якесь "ЧП".

Но так рано – в 12.00, губасті дівки ше спали. Но під дверима музєуму вже товклися страждущі і жаждущі приобщитися до наслєдія індивідууми. Правда, стояли вони коло машини, де щос наливали. І коло великої чугунної попільниці. Но до музєуму, культури і наслєдія їм лишалося зробити один крок – із тьомного прошлого в свєтлу інсталяцію й інтерактів.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
23-02-2020, 10:23
Коментарів 0 Переглядів 3 601

Низка населених пунктів залишиться без електрики через ремонт електричного обладнання

"Щоби дронів було більше, долучайтеся до збору на покупку комплектуючих", - закликала Віолетта Олійник
Блоги
блог Миколи Кобилюка
У світі поки що не придумали іншого способу подолати хворобу Covid-19, як вакцинуватися

Блог Юлії Пацаранюк
Відсьогодні й надалі День української писемності та мови ми відзначаємо 27 жовтня

Блог Юлії Леськової
Не дарма наш народ придумав: "Гни дерево, поки молоде, вчи дітей, поки малі"

блог Марини Корпан
Просять допомоги, попри лютий мороз

блог Валерії Чорней
Колись люди навіть билися шляхетно

блог Ігоря Буркута / новини
Україна переможе, адже ми знаємо, що захищаємо, тоді як російські війська – ні.

блог Катерини Ганц
Про нові "модні" тенденції нічних клубів

блог Ліни Нагірняк / Фото
Те, на чому спекулюють у нас, у Тернополі - успішно працює

блог Лесі Токарюк
До мене звернувся знайомий військовий хірург із Чернівців, який перебуває у зоні АТО

блог Ярослава Волощука
Дуже цікаві процеси відбуваються у Європі.

блог Оксани Драчковської
Треба підтримувати одне одного, а не дерти сім шкур з ближнього

блог Юлії Боднарюк
Не заважайте тим, хто малює безкоштовні картини

блог Ігоря Довганя
Свято, але не для всіх

блог Михайла Салітри
Блог Михайла Салітри

блог Олександра Мостіпаки
Про головні події Чернівців та Буковини за останній тиждень

блог Галини Олійник
Хто цінує незалежність та свободу, підтримуйте ЗСУ!

блог Марини Карасьової
Таку систему боротьби з корупцією у медицині придумав… міністр

блог Людмили Осадчук
Щодня контролери викликають поліцейських до пасажирів
блог Ірини Григоращук
Жити "за блатом" звикли ще з радянських часів
блог Віталія Олійника
Рідні вперше побачили у військовій формі
блог Анни Мячиної
Погляд збоку на засідання Чернівецької міської ради
блог Христі Венгринюк
Отак воно і було: відбув пристрій нічного бачення рік в АТО, переходить далі...
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні

ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі

Побачене нікого не залишило байдужим. Декого з героїв документалки вже немає...


Ніколи не кажи ніколи… Блог Ярослава Волощука
Дуже цікаві процеси відбуваються у Європі.
Гуманітарні автомобілі  швидкої допомоги з Італії “випарувалися”: про них не знає ні керівництво Чернівецької ОВА, ні лікарі

Куди зникли швидкі допомоги, які у березні 2022 року надійшли як гуманітарна допомога до Чернівецької області? З’ясувати це не може навіть керівництво області.
ВІДЕО Переглянути все відео

Влаштували ярмарок, майстеркласи, концерт. Збирають кошти на дрони та інші необхідні речі для військових

Втомлюєтеся від нудного перебування в чергах для проходження медичного огляду? Ми маємо для вас відмінну новину! Тепер у Чернівцях доступна нова послуга - медичний огляд, який займе менше 30 хвилин!

Із 5 до 24 лютого усі клієнти можуть здати пакет аналізів "Вияви анемію" всього за 1 гривню та перевірити рівень заліза, фолієвої кислоти та вітаміну В12 в організмі.

Уявіть світ, де ваша дитина не просто долучається до занять спортом, а стає частиною захопливої історії успіху, розвивається у всіх аспектах і реалізує себе у неймовірно видовищному та динамічному мистецтві. Це не фантазія, це реальність, яка вже стала доступною в Чернівцях завдяки майстру спорту і сертифікованому тренеру Таїсії Столярчук.

Стопа людини бере на себе все навантаження тіла. І мінімальні порушення та відхилення від норми провокують цілу низку захворювань. Тому важливо ретельно й відповідально ставитися до здоров’я своїх стоп.
• Теги