***
А ніц ніде тої справедливості нема. Цьоця Юля – та, шо морочит нам голову вже років 25 і їй досі вірять бабушки в далеких гуцульських, подільських і буковинських селах і кладут свічки за неї коло образу свєтої Варвари, колись казала, що справедливість є і за неї варто боротися.
Народ повірив. Такий в нас народ – буратіни з поліна. І став боротися. Боровся, боровся, а глянь – ніц нема. Тіко злидні, брехня, облуда і ще війна додалася. Тай питают буратіни цьоцю Юлю, тіпа цьоця, а де справедливість. А цьоця їм: "Борітеся – поборете". А народ наш "янєлох". Пішов, сів коло тілівізора, взєв флєшку пива і став чекати. І ся дочекав. Звідти виліз клон цьоці Юлі по борбі за справедливість. Но куди круче – великій і могутній ЗЕ. І народ. як ті щурі за дудариком, гет почті весь попер до урн. І тепер знов сів з флєшков чекати справедливості. І чекає. І тут знов цьоця Юля – у вокулєрах, вся в бєлом, прилизана чуприна, хвостік – вопшим учітєльніца младшо-средньої школи і знов борба за справедлівость. Агій.
Но ж не всі такі "янєлохи". Мусив же бути хтось, хто справедлівость поняв буквально і ринувся за неї в бой. Ну й трохи в ній нажив такого сякого майна. Но й не жлоб якийсь, а ділився. Собі баблішка трохи і майна. Так, трохи, аби на праправнуків вже було. А комусь сто баксів, тіліфон в подарок, пару конфеток "Мурзік-тузік" молочних. То то був Іван Мунтян – главний в нас на селі бенефіціар жуткої і запеклої борби за справедливість, яку цьоця Юля вела з 1995 року, відколи від ЄЕСУ запахло газом, а Йван – десь із середини 2000-х, відколи на Буковині запахло майном.
Так і жили. Народ лупав лупалами своїми лупатими і ковирявся в двох дзюрках, а цьоця Юля, вся в бєлом, і її вірний холоп Іван ділили собі справедливість. Ну і вділили. І далі ділят. І головне, шо страна наша така багата, що на всіх таких, як Іван і Юля, а ше на їх папєрєдніків і наступників того вистачає. Там десь газ завалявся – воняє собі, то чо не взєти. Там десь санаторій совєцький слабоучтьонний. Почті бєзхозний – ну то як Юра хоче, то чо єму не дати. Ділов то – 200 штуцерів, 33 телепні – по сто баксів і тіліфон для Люби. Чим тобі не справедлівость. А ше ж всяка друга благодать є – десь вода, десь земля, а десь должность можна комусь пульнути – собі не тра, а народ. знай, не ніщій, по сусєках нашкребе, аби начальніком бути. Вопшим, повна, безоговорочна і тотальна справедливість торжествує. Іменем Ісуса і патрєтів Бенджаміна Франкліна й Вілліса Гранта.
***
Но тут якась напасть. З якоїсь біди в нас настворювали такого, шо воно скоро зробить наш бюджет повним банкрутом – ВАСУ, НАБУ, САПУ і ше всякої біди. Тіпа, бо біда – жере нас корупція, жере і зжерти не годна. А то всьо буде з нею боротися. Бо як інакше. Раз створили і воно жере бюджет, що сарана єгипетські поля, то мусит воно трохи жерти і корупцію – ну так покусювати трохи.
І вот то НАБУ, САПУ і ВАСУ взєло за саме мнєгке місце Йвана Му. Тіпа корупціонер, шкідник і разхітітєль завалящої соціалістічєскої собствєнності в особі санаторію "Брусниця". НАБУ підслухало. САПУ розшифрувало. ВАСУ взєло во вніманіє і давай Івана судити. Тіпа, давай Іване 10 лімонів, то не сядеш. А тіко будеш браслєтік носити, аби НАБУ, жінка й діти знали, де тебе шукати, а не по якихось лісах Романії Маре. А нє, то буде тобі і баланда, і браслєтік чугунний, і нари. І вся прєлєсть справжнього борця за справедливість. Такого собі Нельсона Мунтели.
Ну і шо я вам кажу? І де тута справедливість? Ніц нема. Бо хіба Йван, то шкідник і расхітітєль? Та він хотів як лучше. Аби щось трохи і собі додому, і Юрі, і 33-м зяблікам голодним, і Любі – тіліфон. Та він – герой України, спасітєль майна, отєчєства і брусницьких вод лєчєбних. То всьо Йван на суді і сказав. Тіпа, гражданє судді, я тута вокалічів на службі народу, не мав коли українську мову вивчити, сараку бідося, з многодєтних і вопши. Як ви посміли. Я й ранений в революцію, і з "Правого сєктора" і бував у репресірованому Герцаївському районі. Вопшим, сарака, я сарака.
Ну а судді шо? А ніц. Слухали се кіно, слухали. А 10 лямів давай. І пішов Іван – сей герой України в борбі за целосность імущєства, за поля і городи, за Свєтого Еммануїла й управленіє капстроітельсва, за землі больнічок і должності обласних дохторів. Пішов по городах і вєсях збирати 10 лямів. Аби си від него відчепили сі всякі ВАСУ, НАБУ, САПУ. Бо за шо ж чоловіка так? Він родіну спасав, цьоці Юлі вєрою і правдою служив, партійну касу наповняв, лохів розводив, Васьові бартерним партньором був – ні копійки партія на тілівізор Васі не дала, а співала там і днями, і ночами, що сірєна на морській скалі – заманювала бабушєк на мілину правильного політічєского вибору цьоці Юлі в бєлом.
***
То тепер Іван збирає лями, а як назбирає, то мусит ше десь трохи майна общественного нашкребти. Бо той, шо дасть 10 лямів, то шо тако їх дасть? Ага. Зари. Тіко Вася на кожен лям процентів 30 попросить навару. Сараку, сараку Йван. А так родіну любив. А цьоцю Юлю всю в бєлом.
Но як цьоця Юлі Йвана рятувала від НАБУ, ВАСУ і САПУ. Ого. Так си кинула вся в бєлом, шо тіко її й виділи. То єсть – не виділи. І не чули. Тіпа, Йван ні в тій партії, шо похожа трохи на біле братство, а трохи на Свєтого Еммануїла, ніколи не був. Ні цьоцю Юлю всю в бєлом, похожу на вучителицю младшо-срєдньої школи, ніколи не знав. Ціхо ша, як каже єден нарід. Або, масти си, Йване, груди книдлями, як каже єден горний етнос.
Нє. Ну канєшно Йвана прийшли брати на поруки. Сірожа Власенко. То ше той поручітєль. Як не відкашляєш і не упакуєш, то Сірожа не то шо з хати, а й до унітазу в хаті не вийде – зробит діло в горшок коло дівана. Но видко мусили відкашляти й упакувати, аби Сірожа прийшов. Но не впєчатліл. Ніц. Розказував, шо читав Агату Крісті. Та хто її не читав. Її навіть великий і могутній Зе читав, хотя історія сій факт пока замовчує . Но "Чука і Гека" він точно читав. Тай таке. Сірожу ВАСУ, САПУ і НАБУ не послухали. На поруки таким поважним політічєским дєятєлям Івана не віддали, а сказали нести 10 лямів і носити браслєтік (не розового золота, но пока і не чугунний). Вопшим, роздягати будуть.
А цьоця Юля – вся в бєлом, як ні в чому не бувало, навесну заспіває, як сирена на скалі, до "рідних моїх" про то, як клєті німці повезут до фатерлянду наш чорнозьом у старих мерсах-вогирках, а страждущі справедливості бабушки-колишні колхозніци підут стройним рядами спочатку до церкви ліпити свічки Свєтій Варварі (Свєту Юлю в бєлом пока не канонізували), а потім до клюбу до виборчих урн. Тоди може і Йван, скинувши послідні труси з начосом і витягнувши з них послідній патрєт Франкліна, відкашляє єго десь в якімось ВАСУ-САПУ-НАБУ, й знов ся возьме до борби за правоє дєло –востановлєніє справедливості в вечнім царствії Земному вічно чистої і непорочної і всьої в бєлом цьоці Юлі.
А зараз такий момент – тра пересидіти. Аби плями від брусницької землі і води на мундирі борца за щастя народа Йвана Мунтяна, не дай тобі Боже Ісусє, не ляпнули на всю в бєлом цьоцю Юлю і її свєту – всю в бєлом, партію. А як тіко свєта партія – вся в бєлом, завдяки бабушкам, знов си верне до жуткої борби за послідні ресурси справедливості – землю, воду, ліси, сади і сіножаті, то Іванови дадуть героя України і медаль "За спасєніє Брусниці". Ну і Юрі шось ся дістане – грамота обласної ради від Івана, премія 300 грн і букетік з трьох гвоздічок. Канєшно, що не бесплатно. У Йвана з Юрою – свої щоти. Так шо гвоздічка – штуцерів 50. Єдна. Справедливо ж. А шо брусницькі страданія з всякими НАБУ-САПУ-ВАСУ даром були? Відбити ж страданія траба – новими патрєтами Франкліна і Гранта.
***
А шо в городі? О. в городі – город. Спасібо бабці Австрії, а то, якби зійшло на Романію Маре, Совєти і Неньку, то було би село селом. А так хотя помєщєнія є. Ну і Сірожа-черновітцер – послідній істінний арієц.
А вопше, тута всьо под контролєм і стабільно, що в саркофагу. Но днями всякий люд, шо шляється вокруг і около пам’ятника Шевченку, горсовєта і хати з левами, сколихнула жутко інтєрєсна новость. Яка, було, чуть не порушила навсігда равновесіє баланса нашого городского шляющегося вокруг да около праздного від жуткого бєздєлія люду. Бурбак втік! Заволав люд в соцсєтях. Навсігда. З майном, хазяйством і партбілетом НФ на пам’ять.
Нє. Я того, канєшно, не чув. Бо в соцсєтях в мене нема багато мєстного праздно шатающегося від бєздєлія люду. То він десь си собі сам то волав. Се я вже потім вчув. Від люду. Коли живого і нєврєдімого з усім майном Бурбака вздрів у дворі, коли виходив з "Кнауса".
Виходжу з пацанами – кави бухнули, а тута Бурбак йде - жівєє всіх живих. І тіпа радісний такий. Аж сіяє: "Я не втік!".
А я си думаю, а від кого він не втік? Но, думаю, раз не втік, то не втік. Аж потім я вже допер, шо він не втік, коли мені сказали, що втік з всім майном. А я кажу: "Так вон же він. Тіко шо городами йшов!". Як! Як, як. Ногами. Ти диви? Ти ніц не переплутав? Кажу: "Нє!" Я, канєшно, вже трохи сліпий, но він йшов у метрі. То шо я метра вже не видю? А мені кажут: "То то може тако. Він втік. Забіг. Став. Із-за рогу виглянув. Ніхто ніц за ним не біжит. І вернувся". А я кажу: "В відки мені то знати? Капці чисті ніби. Бо в нас, якби тако біг бігом, то болото би було і на шєпці. А в него й шєпка ніби чиста". Во діла, кажут. Нє вєрім. А я кажу: "То шо я зроблю? Втік, то втік. Аби тіко вам із тим добре було спати." А далі кажу: "А якшо я вам наведу доказатєльну базу крєпку?" Яку? "А шо, коли він йшов в шєпці, то в кущах щось блимало, клацало, пищало і звідти виглядало якесь кругле, розовощоке? Тіпа, слідило. А десь тамо тако трохи далі щось бігло, тявкало і кричало: "Макс, барига, віддай тілівізор!" То повірите?" Нє. Ну раз таке діло, то тут гріх не повірити. кажут. Тут моцна доказатєльна база. Що цвєк кований вручну. Бо без тих двох картіна і доказатєльна база дуже неповна була.
Так шо таке. В нашім городі всьо стабільно, керовано і прогнозовано. Тіко Каспрук мішає, як пише Бодя Тролєйбус в доносі великому і могутньому Зе. Но сіє ніяк не позначається на общих політічєских розкладах у нашім стабільнім городі. І сі розклади навіть не збудоражило бєгство Бурбака з майном у шєпці мимо "Кнауса" на Головну.
Но, як свідєльствуют тєлєграм-рейтинги Другановского (однофамільця) Другановского, від Каспрука Другановский відстає тіко на штири голоси. А ше три голоси має Оксанка – спадкоємиця Гутейреша і жєна того, шо коли Бурбак в шєпці біг городами, то то в кущах блимало, клацало, пищало і звідти виглядало якесь кругле, розовощоке.
Так шо на очєрєді в нас нові політічєскі потрясєнія, скандали, сєнсації і передвіжєніє павутини по саркофвгу: бєгство Федорука в "Затишок" на обід до ВєрІванни; рєформірованіє Сірожою чергового школьного музєя; назначєніє ним же 35-го радника з питань развітія запущеного папєрєдніками, і увольнєніє 34-го радника через переутомлєніє на госслужбі; спілкування Йвана Мунтяна з депутатами-свідєтєлями за участю сурдоперевода і логопеда; сніжєніє-повишєніє-поніжєніє Камізелькою тарифів і прочі чудеса нашого нинішнього битія. Чи то ше буде.
Олександр Мостіпака
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
