Як Великий і могутній ЗЕ Курятніка в стойло заганяв. Блог Мостіпаки

В "СлуНі" сталася страшна очистка від подозрітєльних курятніківців. Правда, їх не почистили, а приручили. Ненадовго.

***



Самий страшний друг індєйців із "СлуНа" Іллюша Курятнік несподівано розплатився за свою жадібність, тупуватість і вимірювання всього баблішком. Нє. Ну канєшно в "СлуНі" баблішко люблять, інакше навіщо партії створювати? Партії в нас – се такий спосіб для всякої шахраюватої публіки злупити з лохів, які дуже хочуть мандатів, влади і щось там вкрасти, пару копійок за то, аби лохи змогли прикритися партійною хоругвою, коли будуть красти. Тіпа: "Ми ж не просто злодійкуваті, більше ні для чого непридатні, негідники, а ідейні патріоти, антикомуністи, євроінтегратори, або русоінтегратори, миролюбці і борці за справедливість".



Так в нас вже майже 30 років партійна система успішно діє. І чим більший патріот, чи русофіл, тим більший потім виявляється негідник і пройдисвіт. Но то буде потім. Коли патріот піде на пенсію, а русофіл здрисне кудись за границю. А пока він при партії, тілівізорі, посаді і баблі, то весь наш нарід єго любить, шанує, ловить в тілівізорі кожне слово і щиро вірить, що з того мішка ізобілія, яким реєстровий патріот, або не менш реєстровий русофіл забезпечив за роки політічєскої активності своїх правнуків, він відсипле трохи внукам народу, аби ті не мучилися в школах і унівєрах, а одразу лягали на дивана з пивом коло тілівізора. Тай таке.

Но коли появився "СлуН", то наш народ так встрепенувся, що аж в него стався отьок остатків сірого вєщєства. І народ подумав, шо вот воно, щастя. І вже не якесь НУ, ПРУ, БЮТ, БПП, КПУ, СПУ, Опа-ЖоПА чи ше 380 партхоззбіговиськ, а саме "СлуН" відсипле з мішка. Бо пацани і дівки там всі молоді і знают, де той мішок із баблом лежить, а як не знають, то знають, як єго в старших відібрати і з народом поділитися. То проголосував за всяких грішок, мішок, лєнок, пєтьок, васьок, свєток і арахомудіїв і ліг чекати.

Но тута шось пішло не то, не туди, не звідти і не так. "СлуН" спочатку поділився на 15 групіровок, потім ше поділився на менші ячєйки, потім почав тьощам за квартири платити, потім звідти когось вигнали, потім хтось там десь на трибуні заревів, потім десь хтось із кимсь побився, а хтось си дєвушєк за народне баблішко кадрив. Вопшим, як на весіллю, де молодий і молода з сусідніх сіл і де всі всіх знають, але колись чиясь корова в когось курудзи спасла, а когось під корчмов на Великдень побили – ше за царя. От і почалося. Лишилиси тіко молодий, молода і свати. Бо сі заняті. Хто і кіко здав, рахують.



І тута всім підвернувся Іллюша Курятнік. Кажуть, шо бізнесмен із Буковини. Правда, де той бізнес, ніхто не видів. Де щасливі ліца, які від Іллюші в єго холдінгах і компаніях тищі єврів отримують? Де виробничі мощності, що гудуть-ревуть і як не весь світ, то хотя би Заліщики, Снєтин і Коломию всякими товарами закидують? Де каравани фур то всьо по всій Європі і Китаю розвозять? Ніц того нема. Бо Іллюша, то наш, український бізнесмен. Чудо з чудес. Диво дивнеє.

Обладатєль скатерті-самобранки, що висить на воротах на "Порубному". І не тра йому ніяких холдінгів, як є надьожні матраци, комори і сундуки. Он, кажуть, що тіко у вибори Іллюша вклав 20 мільйонів дулярів. Тож не на тарасовецькому птічніку чи горішньо-шерівецькому корівнику він то заробив. А чесним трудом. Бізнесом по-українськи. Шахер-махером. А шо? І правильно. Всім тра, як Іллюша. Шахер-махерити. Бо тєжко працювати – то на лоха і лошицю. А тут став на воротах в "Порубному" - і кум королю, або походив тиждень в актівістах фейсбучних – і начальнік чогось там, або грав на піаніно без штанів – і презідєнт, або вапше непонятно хто – і глава правітєльства, або крикнув на мітингу "Долой! Ганьба!" - і губернатор. Страна чудес.

То Іллюша тута ніц не гірше. В него хоть курятник і корівник є. Но шо єму то, коли до власти прийшли єго кориша, яких він за своє баблішко спочатку великими артістами, а потім великими політіками зробив. То Іллюша поняв, що тра брати вола за роги, а бика – за єца. І взєв. Напхав у "СлуН" худібки політічєскої, яка до того тоже непонятно чим займалася. І вся вона стала "слунячими" депутатами. Чи то 40 штук худібки, чи то й 70. Вот так.

І став Іллюша Курятнік через ту худібку діла рішати. Тіпа, тута голосуєм, тута не голосуєм, а тута ніц не бачимо, бо ніхто не платить, а тут ніц не чуємо, бо нафіг нам то тра – на Буковині, яка за сто років пережила три колоніальних режими і єден народний, дуже часто було краще, коли ти ніц не чуєш і не бачиш. Тай таке. Кажуть, що Курятнік навіть із самим Ахмєткою знюхався, а свою худібку вже єму в стойло став періодично заганяти.



Но тута біда. Засікли Іллюшу в крисятнічєстві. А єго худібку політічєску в пособнічєстві за баблішко. А пацани то в "СлуНі" правильні – з подворотень криворізьких і дніпропетровських. А там крісятнічєство і пособнічєство мимо каси – смертний гріх – хуже соблазнєнія Євою Адама.

І почалося. Тіпа, як гедееровське кіно про індійців. Великому і могутньому ЗЕ донесли, що Іллюша – криса, а худібка – просто худібка. Великий і могутній ЗЕ жутко нахмурив брови. І сказав доложити, хто і як посмів і де в "СлуНі" начальство партєйне. На грозний хриплий окрик Великого і Могутнього вождя ЗЕ примчався Хитромудрий Арахомудія і прикотився зі значним запізненням Великий мозоль дохтор Стефанчук. Великий і могутній ЗЕ знов нахмурив страшно брови. Хитромудрий Арахомудія спригнув у кущі. Тіпа: "А я шо, я шо, ніхто мене не слухається. Бистрий олєнь Грішка мотає круги зо смартфоном, а всіх решту і питати нема шо. Знай си мукають коло ясел". Стефанчук традиційно посопів, ховаючи за спиною шаурму, чим ввів у заблуждєніє Великого і могутнього ЗЕ сими звичними запахами столиці.

Вопшим, розбори не вдалися. І вождь рішив втрутися лічно. І припинити се нарушеніє безобразній та відновити партійну дисципліну. Нє. Ну Курятніка, канєшно, ніхто не трогав. У смутні для політічєского житія моменти він тихо і мирно заснув у мисці олів’є. А от єго зябліків Великий і могутній ЗЕ вирішив прищучити. Ну а далі історія трохи тьомна.

Чи то ЗЕ лічно прибув до "хати з куполом", шо вводить мене в полне заблуждєніє шодо расцвєта демократії. Бо як Великий і могутній ЗЕ, прєзідєнт 42-мільйонної держави, найбільшої за площею у Європі, з найбільшою поза НАТО в Європі армією ловить по парламенту Бистроногого олєня Грішку, Няню младших школьніків Лєнку і ше чи то 40 чи 70 всяких мєлких "курятніківців", то наша країна – непереможна. Бо як то агенти Пукіну доповіли, то він не знав, де п’єтого кута шукати: "Нє понял? Каво там ловіл? Бистроногого олєня Грішку? І Лєнку? Лічно прєзідєнт? І словіл? Можєт мнє в єтот Паріж нє єхать?".

Втім, охота Великого і могутнього ЗЕ на Бистроногого олєня Грішку й других курятніківців була єго третім внутріполітічєским успіхом після президентських і парламентських виборів. Бистроногий олєнь Грішка пробіг три рази довкола стовпа - раз промазав, зробив штири селфі, сім разів клацнув Великого і могутнього ЗЕ, аж в того свічки засвітилися більше, ніж від софітів, а далі гримнувся перед вождьом на коліна: "Батьку рідний, не вели казніть, вели міловать! Не курятніцкій я, а ромський!" "Чий? Чий ти Бистроногий олєнь? Ромський? Тоєсть тихвово – з золотими фіксами? О, шарман…" "Та нє. Поганялово таке, батьку, в хазяїна". "Батьку, батьку. Я ваш на віки", - торохтів Грішка, переминаючись з ноги на ногу і стрибаючи довкола стовпа і Великого та могутнього ЗЕ.

"То то ж", - сказав ЗЕ, біля якого продефілювала вже сім разів Няня младших школьніків Лєнка і пройшов чинно табун всяких других курятніківців. "Без фокусів мені. марш Родінє служити. А Курятнік ваш де?" "Та в олів’є, батьку, в олів’є". "Що, жере?" "Та нє, спить". "Ну прівєт єму. Як проспиться!", - хрипло буркнув Великий і могутній ЗЕ, вражений легкою перемогою над страшною групою уклоністів і ревізіоністів курятніківців. "Ше би в Парижі так!", - подумалося Великому і могутньому ЗЕ, - "Шкода, шо там нема свого Курятніка, який би під столом совав тій бабі і двом тим тіпам баблішко і накрив поляну".
Тим часом позбавлений політічєского вліянія Курятник, витерши писок від майонезу і єц, не дуже і розстроївся від втрати половини парламенту: "Ха, найшли лоха. Я їх годував, я їх і танцювати буду. Продам по одному. Но просити буду вже більше. Ну спалили раз по неопитності… Буває".

Так політичне життя України і її парламенту заходило на новий цикл. Пройдисвіти – патріоти і кпітулянти, а також їх хазяєва-бариги дружно накинулися доїдати рештки совєцьких харчів і розгрібати купки обвєтшалого совєцького майна. Но народ того не бачив, бо чекав, поки з тілівізора раптом посипляться дуляри, єври і дешеві харчі. Так коло того голубого екрана і вкляк в ожіданії щастя, щастя, щастя і добра.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram