Зіц-прєдсєдатєлі і комунальна «тєнь дождя». Блог Мостіпаки

Весна разноса. Повного. Поки наш зіц-прєзідєнт Пєтя роздає, кіко може, званія, ордєна, медальки, грамоти, стулья, табуретки і хлібні місця, а зіц-прєзідєнт Вова чекає звьоздного часу, в нашому городі – свій рознос.

***



Зіц-сєкрєтар Вася обідився на суд, на жизнь, на Бога, на Заратустру і проголосив поновленого мера Каспрука зіц-мером. А сам сховався за фіранку. В звичне для себе місце для прінятія судьбоносних рішень по розподіленню городского майна і землі. Бо тіко добра, файна, драпірована фіранка може витримати всі потоки слини, які течуть у Васіних друзєй по сесіонному залу, коли вони дивляться, як за фіранков рішають судьбу їх подальшого благополуччя.



Бо коли Вася був сам начальніком, то єго часом ше хтось видів не за фіранков. А коли вже прийшов мер, то Вася щез за фіранков і виліз у тілівізірі. Там якось добре вмостився і тако файно полуднує. Майном. Але факт є факт - як всі начальніки городскі повернулися до Васі і єго камарильї одним місцем, то і Вася став таким собі зіц-сєкрєтарьом. За фіранков і в тілівізірі. Ну і най би си був. Шо нам до того? Ніц. Бо тра бараболі садити, хрущів на зиму збирати – всьо ж якийсь білка чистого запас, і думати, де знайти гроші на цибулі – зо штири зарплати. Хазяйські заботи. А тут якийсь Вася. То й най си там би був – за фіранков. Всьо єдно нам звідти – ні майна, ні землі. Одні расстройства.

Але ж тре знати Васю. Де ви виділи, аби такий газда, владєлєц хлівів, сараїв, заводів і плотів на Пруті, тако з тим тихо жив. Він обідився. А обіжений Вася - то вам не тойво, на якім воду возять. Для того у Васі є Кандиба – на него де воду покладеш, там і булькне. Обіжений Вася – мстітєльний і упьортий Вася. І в тій мсті він взяв і проголосив мера зіц-мером. Поки, мовляв, апеляція, то мер - то зіц-мер, а я, хоч і за фіранков, - реальний газда, а не якийсь там зіц-сєкрєтар. І всі, хто там шось собі туди-сюди, то тако :к ногє. І за фіранку.

Але сам Вася – не юрист. Ні заслужений, ні народний. Ше зіц-прєзідєнт Пєтя не виправив цю історічєску несправедливість і званія не дав. В него ше тиждень є. А от із чим-чим, а з юристами у Васі – нуй проблєм. Він куди тако дуляром не ткне, то звідти й вилізе юрист. Кіко їх в нас! Навіть дуляра не тре. Тако миску з бараболями постав на порозі, то того набіжит - шо мурах на цукор.

Але аби об’явити мера зіц-мером, то тре солідного юріста, а не якусь там шоблу-воблу. Шоб тако - з баяном чи гармошкою. Но у Васі і такий імєєтця. От вони всі скопом і проголосили мера зіц-мером. А поскільки у Васі купа тілівізірів, інтернетів і прочої інформлабуди, то впарити довєрчівим православним, греко-католикам і просто атеїстам, шо мер - не настоящий, прощє, ніж зжерти кільо цибулі за 35 гривень. Бо кільо - то дорого, а лабуда – дьошево і сєрдіто.

І хоча суд сказав, шо об’явлєніє Васєю і єго лабудятами мера зіц-мером, - то лабуда, Вася не для того тримає свої тілівізіри і прочу гебельсівщину, аби вона тако задарма бараболі з салом лускала. Воно має на то заробити. От і заробляє. Так що тепер у Васі і поклонників єго управлєнчєского таланта – мер Каспрук – зіц-мер. Але. У мера Каспрука і поклонників єго таланта – Вася – то всього лишень – зіц-Вася.

І шо робити? А нич. Педро Дмитрович – наш главний прогнозист - он каже – всіх у вікно на купу гною. Нє. То політічєски неправильно. А економічєски не вигідно. Бо, по-перше, купа гною тепер дорожча від купи "асВальту", а, по-друге, а де її взяти? Корови – дефіцит і ту купу будуть робити купу років, аж поки всі нинішні політічєскі дєятєлі сивими бородами до пояса не обростуть. Хіба курячок. Ті ше є. Так шо не тре, Педро Дмитрович, тут політічєску дестабілізацію дестабілізірувати. Зіц - то зіц. Хоч мер, а хоч сєкрєтар. Бо то хоч якась власть. А то там, де нема вже навіть зіц, то давно повний піпіц. Така дінаміка процесу развітія успішних общєств.

***

Черновці - то вам не Ніцца. То таки мокре місце. Коли дощ йде. А єго сего разу як наврочили. Йде си та й йде. Йде та й йде. Та най би вже йшов, якби не отово. Шось в той дощ стало по городу ходити. Таке, шо дехто вже си подумав, шо то Ходун. Жівотне таке – як Шатун. Шо ситуацію сложну усложняє, а безнадьожну усугубляє. Чупакабра вопшим. Щось таке в той дощ люди виділи в Черновцях. Якесь воно в капюшоні, згорблене, мокре. Но в файних капцях – кожаних, чаляпало по калабанях. Ходун вопшим. І десь всьо шастало по таких місцях, де або шось нарито, або якась яма, або шось відкрито, або впало, або ше впаде, або облупилося, або геть уже нікчемне. Тобто скрізь виділи. І ніхто не знав, шо то. Чи хто то.

І стали тако думати, гадати, шо би то значило. Чого раньше не було і чого тіко в дощ си появило? Може, то "марево дощу" або єго тінь. Вопшим, люди си стривожили. Бо й так біда. То дощ йде, то прєзідєнта вибрали, то цибуля дорога, а то олів’є після паски скисло. Самі проблеми, а тут ше тово. Ходить. Чаляпає. Туди-суди. Туди-суди. І ніякого тобі понятного маршруту – як тролейбус вечорами.

Але на то черновіцкі люди хитрі і мають зоркий глаз, аби вичислити, шо то за створіння шастає. І таки відслідили маршрут, звідки воно вилазить. І найшли той хід. Точніше, задній проход. Задній проход із нашого жіліщно-комунального хазяйства. Себто департаменту. Ну і засаду устроїли. Тіпа, шо воно робить і куди біжить. І тут наших хитрим і зорким людям стало всьо понятно. Шо то ніякий не Ходун і не Шатун. І не марево і не тєнь дождя. То наш Володька. Начальнік від амбре. Юне управлєнческе дарованіє без особого образованія, но вполнє сєбє з наглючою фізіономією.



Ну і став народ відстежувати всякими там тєхніческими прибамбасами цикл єго тєлодвіжєній. Чи тіко й справді в самий дощ ходить, чи часом і в погоду вилазить? Чи тіко в кожаних капцях, чи й гумаки взуває? Сиділи в засаді, сиділи і раптом, як заржуть. Хтось тихо так хіхікав, аби не почули, хтось голосно ржав, як кінь, а хтось гигикав, аж плакав. Бо народ вичислив циклічєску закономєрность пересувань нашого Ходуна по городу.

Діло воно таке. Як тіко над жіліщно-комунальним департаментом злітаються Літуни – такі собі всякі економічєскі поліцаї, прокурори і прочі любітєлі роздягати всяких комунальних скоробагатьків, які натендерили і намутили, то Володька – в задній проход і нумо чаляпати ямами, рийками і дірками з вкраденими люками. А як тіко ті тако заберуться на вихідні, чи в них робочий час скінчиться, то Володька взад си вертає через задній проход і далі рулить жіліщно-хозяйствєнним комплексом на повну котушку до повного гєпєйгєра. Отако. А ви думали - прівідєніє, Ходун, "Тєнь дождя". Просто Бігун. Є Літуни, є Ходун.

Розрулять із Літунами, потруть, занесуть, накормлять, напоять і буде Володька знов із пір’ям фазана у попі на тілівізорі Васі сидіти – весь такий Дольче Габбана. Одна метросексуальность вопшим. Не розрулять – буде бігати заднім проходом. Розрулять з одними – буде тікати від других. Літунам тоже жити тра. А лохів де набрати? Народ ніщає. А тут таке. За якихось вісім місяців такого нахомутав, шо доїти можна роками, аж поки си не всохне. Не жизнь – романтіка. Як той казав: "Украв, випив, в тюрму". І всім харашо. Всім якось жити тра. А то нє. Тіко Володька – за наш щот. Хтось - і за щот Володьки.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram