Отово біло-зелене, шо висіло за спинами мерів Черновіц, - воно вже не в тємі. Новою нашою фаною стала скатертина, зроблена з клєтчатої сумки. А новим слоганом замість "Спільними зусиллями" - "Хапай, жери – ше є!".

***



У цьоці Юлі – нашого борца за повну чєловєчєску і нечєловєчєску справедливість, як в тих, що ходили в баню щороку перед Новим роком, теж є традиція – раз в півроку припиратися до Черновіц. І всьо до видатних дат, аби люде замість них помнили лише вумне личко цьоці – в очочках і з прилизаною зачіскою.

Імідж такий. Кучері не дуже йдуть, а то би і їх приліпила. То вона восени приперлася на 100-річчя Буковинського віча і зо всього 100-річчя в нас лишилися лише плакати, на які кидався Йван, і сварка цьоці з Петром. А тепер приперлася на 70-річчя Івасюка. І тоже з того 70-річчя лишилося лише то, що цьоці Юлі ведмідь на вухо наступив і співати вона не вміє. Ні "Червону руту", ні "Я піду в далекі гори". Ну і слава Богу. Бо я думав, що ведмідь лише мені на вухо наступив. А раз він вже й таким видатним цьоцям наступає, то мені на жізнь нема шо жалуватися. На весіллі би разом у кутку тиснулися, конвєртік передали і по домах. Так шо цьоця Юля – з народом. У даному випадку – зо мною.



А от то, шо цьоця Юля – не з політіками і всіх їх вважає гі..ном, і навіть (в більшій мірі) своїх, то таки так. От дивіться. Півроку цьоця думала, шо би такого сказати, шо її орли сизі і одна вже пожила орлиця за відставку мера Каспрука голосували. Нє. Ну голосували, то голосували. Жерти хотіли файно, багато і сала без хліба, та й голосували. Хтось ся вже нажер за півроку, але ше шось до писка хапає, а хтось ше буде жерти і Васю доїти, бо Вася-узурпатор – щедрий, не своє ж роздає, а лошар черновіцкіх. То така жізнь. Там, де ше є що жерти, то ше не всьо потєряно, бо ше в квартіри тіко управителі лазять, а не депутати.

Але тут я не про то. Про то буде нижче. Тут я про то, як цьоця Юля з лажі вилізла – вся пухнаста, як пісєц, вся в бєлом, вся в цвєточках і парфумах. Вопшим, Багіня Восходящої і Цвєтущої Неньки. А ви тута – всі в гі...ні, тіпа мєстними політічєскими розборками займаєтеся – ніби то тута є політіки, а не худоба політічєска, шо жерти хоче з повних ясел.

А я вам, як Багіня, обіщаю вибори мєстні і мастіть собі, орли сизі і орлиці престарілі, шось смальцем. Шо хочете, то і мастіть. А мене тіпа в своє гі..но не вплутуйте, бо я – Вся в Бєлом і не на газовій трубі бабло косила, а тіко шо зійшла на вас, челядь ви і холопи, прямо з Фудзіями. І правильно. Вчіться, прості смертні. Бо знає цяця Юля чьотко, що вся ця жадібна, не дуже развіта, а часом і просто недоразвіта політічєска худібка і на мєстах, і в центрі, яка зібралася під біла-красними знамьонами, як в старих українських селах під простиньками непорочної нєвєсти після першої брачної ночі, без рейтінга цьоці Юлі ніц не вартує. Ну просто – мінус зеро.

І без цьоці Юлі ніц би не жерла, не хапала, і не гребла. Бо хто ж мінус зеро шось би давав – хіба по шиї, чи копанець під пишні тєлєса. То так цьоця Юля дає худібці сигнал на мєстах – тіпа жеріть, хапайте і гребіть, але я – Вся в Бєлом. І якшо шо, то викину до псячої мами з братства і жерти будете полову з остюками – і ту без смальцю. Бо ви – в гі..ні, а я – з Фудзіями. І поки я з тої гори не скочуся догори прічьоскою, то всіх я вас такими і мала.

***

То, шо в нашого мєстного бізнесу, шо вродився у тяжолі 90-ті роки на "болоті", під "Черемошом", "Турістом", в кущах на трасі на Порубне і на тюках у бусах на нейтральній полосі, настали тепер тєжкі врємєна, то вже факт. Бідує сарака.

Бо раньше як було. Раньше були прості і понятні врємєна – Бабло стало Богом. "Пуму", дивандеки, "коври бельгійські з нафти іракської", жвачки пластілінові "Турбо" і батончики чіколядні без какао на дуляри поміняли? Поміняли. На них помєщєній, землі, ще помєщєній, ще землі нахапали? Нахапали.

На тім ресторан, кафе, кафе, ресторан, ще бар, чєбурєчну і наливайку-пивовсцяйку зліпили? Зліпили. Тоди ше кредити у валюті взяли і відгрохали штири зали під весілля – з пінопластовим бароко і поліуретановим рококо? Відгрохали. Жізнь била ключом. Джипи міняли, шо шкарпетки (возможно, перші навіть частіше других). Женилися по штири рази - і всьо на молодших. Манікюр, педікюр, метросексуали… Діла.

Но тут грохнув 2008-й – вс… алися з кредітами. Далі грохнув 2014-й – началося трагічєски-печальне строітєльство государства (а воно інакшим майже ніде не буває, така динаміка жізні). Ну а ти ж нічо не поняв. І далі хочеш манікюр, педікюр, джип поновєє, а жєну помаложє. А ніц не йде. Помєщєнія всі продають, землю кожен тоже би спулив, в ресторани ходять на корпоратіви і то зо своєю водкою за пазухою – навіть найближчі колєги по бізнесу. Діла.

То шо робити? Як шо? Брати власть. Хапати її, особливо, як вона погано лежить, або до неї прибилися якісь дивакуваті товаріщі, шо розказують шось про Європу, демократію, побєду революції і путь нації до світлого будущого. А тут ше десь шось при тій власті неоприходувано – баблішко, квартплата лохів, комунальна землиця, помєщєнія. І ніхто не бере. І може вже й не возьме, але в тебе ж то рефлекси работають, як в сенбернара на ползущую лавину.

І ти хапаєш власть і починаєш хапати всьо, шо в неї лишилося. І це ніц не дає, бо цим ні бізнес не піднімеш, ні кредити не погасиш. Бо єго нікому не тра. Бо кожен такий як ти хоче того збутися, бо баблішка живого нема. І тут біда. Бо нема на манікюр, педікюр, джип і вівсянку вранці. Тоді ти шо робиш?

Правильно. То, шо й робив все життя, вдаючи з себе поважного бізнесмена, великого торговца, знамєнітого ресторатора, перспєктівного учьоного. Блєфуєш. Розводиш лохів. Іспользуя політічєску худібку, яка знає, шо ти розводиш лохів.



І голосує за будівництво підземних переходів до автовокзалу. Як голосувала за строітєльство тунелю під аеропортом. Понятно, шо їх ніколи там не буде. Принаймні, за жізні авторів сіх чудесних проектів – Боді Ковалюка і Толіка Чесанова. А также за жізні їх дітей і внуків. Но суть то не в тому. А в тому шо мільйон гривень і півмільйона гривень ушли на розробку проекту. Уже. Зараз. І вже не вернуться. Ніколи. А проект? Проект буде. Но ним навіть ср...ку ніхто не підітре.

Жорсткуватий креслярський папір, не мнєцкається. А от процента від сум на проекти цілком вистачить на манікюр, педікюр і вівсянку утрєнню з молоком кози ангорської або буйволиці апеннінської. Оцініть красоту ігри. Но всьо ж таки... Ізмєльчалі людішкі, які колись були поважними бізнесменами і, подававшими надєжди, учоними-економістами. Так. Мєлочь по карманам тиріть - то да. Масштабу - нуй.

***

Но главна комедія сего тижня розігралася довкола землиці. То навіть не довкола землиці – тих нещасних 10 соток на Дзержика для блондінки, а довкола сімволів, смислів і ідеології нашого города. Соврємєнних.

А ви як думали. То ж не просто так. То ж всьо серйозно. А ви – поржать. Тіпа Тоня Процедура обходітєльно так обійшла Васю-узурпатора, той поплив, як пасхальний холодець по мисці на сонці, а далі Тоня обходітєльно назбирала худібки і серед неї навіть з правлящо-опозіціонної БПП нестойкіх і схильних до "тобі-мені" елементів, а ті проголосували. Тіпа дати блондінці, яка з Тонєю Процедурою сидить в обнімку за клєтчатою скатертиною за мисками об’їдків мнєса, десять соток. Бо всім положено, як каже Вася в тілівізорі. Но не всім дали і багато хто вже 25-30 років чекає, а хтось вже й не дочекався. Про то Вася в тілівізорі не каже. Бо то єго тілівізор, то він там шо хоче, то і каже – хто єго корміт, поіт, той і танцуєт. Вопшим таке. Но чи таке?



Дивіться самі.

Про то, шо сія земельна операція готувалася тщатєльно, аби нам лохам її впарити як мєлкій і незначущій епізод крадіжки сємєчєк бомжем із прилавка, свідчать глубокомислєнні і жарко-політічєскі голосованія не дуже то й обтяженої інтєлєктом, но вповні собі хитросра…ої депутатської публіки. Сначала пропхали чергове обращєніє-решєніє про заборону всього із страни-агресора – забули лише деякі з товаріщєй свої "ватні" пости в соцмережах почистити. Далі пропхали злобно-політічєске звернення до НАБУ, аби начала разслєдованіє по дєлу "пентхауза Каспрука".

Нічтожно-мєлочна і смішно-ідіотична бамажка, розрахована на чісто-канкрєтних лохів, яку НАБУ відправить в больнічку на експертізу. Но, поскольку авторов аж 22, то больнічка не удосужиться брати аналізи – в неї стілько баночок нема, бо майонез давно в пластику продають. Но як Вася надував щоки, як надував – здавалося, ше трохи і забризкав би патрєти всіх бургомістрів. Грав. Артіст. Зєля отдихає. Так шо скоро другим після Зєлі буде Вася. То всьо пхалося, аби було чим народу звітувати про тітанічєску політічєску роботу на сесії.

Вот така серйозна артєлєрія работала, аби десять соток блондінці на Дзержика дати. Бо то серйозне дєло. То сігнал. Сігнал, шо можна грабіть і хапати вже всьо. І на всіх своїх - кумів, сватів, нанашок, подружок, кумнатів, похресників, правлящу "зграю-29" і апазіціонно-прібліжонних до узурпатора. І шо ви думаєте? Всьо проканало. Значить, будут грабіть.

Бо ж то не просто так клєтчата польска скатертина на столі в двох блондінок лежала. То новий стяг нашого города. Клєтчатий стяг із клєтчатої сумки. Сімвол нинішніх хапатєлєй, шо вийшов із сімвола їх благосостоянія. Но. Якшо хтось си думає, шо то тіко вони такі, то я би тово. Трохи сомнєній. Бо шо си далі стало? Далі шось сполошилися. Шось Вася, який був увєрєнний в побєді і бризкав слиною та кусався на Ставчанського, почав розказувати про "призупинення рішення" і намалював вето. Шо то таке? Та фігня. Аби розвести лохів ше раз і сперти шось пожірнєй.

Но звідки появилися такі сомнєнія? Як си мені думається, Вася, як чєловєк політічєскі грамотний і шахматіст со стажем, перед тим, як операцію по десяти сотках проводити, заказав соцопрос у контори одного вєчного арєндатора різдвяного ярмарку-наливайки. І вот шо вийшло.

На вопрос "Яке відчуття у вас викликає передача блондінці 10 соток в центрі города поза чергою і просто так, бо вона "подружка"?, 90% опитаних відповіли "Жабу". Остальних 10 на то питання не відповіли, але у розділі "Ваш соціальний статус" 5% із них вписали – "лузери", 3% вписали – "дебіли" і 2% – "живу по совісті". Нє. Ну на цих, канєшно, Вася не зважав. Тих 8% і так будуть його, а 2% - ну шо – іздєржки соціально-політічєскої еволюції, склонні до мутацій і вимирання.

Но от несподівана відповідь 90% Васю озадачила. То ж всьо ніби ж свої. А раз таке діло, то город під повним контролєм і зо всіма всьо можна порішати. А раз такі діла, то тра шось намутити. Аби варіант відповіді "жаба" став більш поміркованим. Наприклад, "і я би взяв", "хочу в подружки Тоню Процедуру", "просю місце під гараж, готов всьо простіть", "мені – мєсто під пончики". То єсть, просто треба переписати анкету і викинути не політкоректний і не толерантний варіант "Жаба". І город – у вашіх ног. Зі всіма сотками і гектарами.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram