Прошеніє про бабло і сіяніє лямпи Петровіча. Блог Мостіпаки

Прорив почті в космос, прорив язиками по бездорожью і разгільдяйству і прорив к свєтлому будущому - в буквальному смислі свєтлому – з лямпочками. То всьо нам обіщали сеї неділі.

***



Першим почав, канєшно Вася. Канєшно Вася, ну хто єго не знає. Бо хто наївний і ше не знає, то взнає, бо Вася - то такий чєловєк, шо скоро він добереться і до вас. Як казав велікій Владімір Ілліч, "жіть в общєствє і біть свободним от общєства нельзя". А Вася в нас нині- общєство. Таке, яке ми заслужили за 30 років тяжкого економічєского розвою з клітчастими сумками і бейсбольними бітами і ше 70 років перед цим вічної борьби за щасливе майбуття і квартіри каждому.



Так от. Вася нам пообіщав не мало і не багато, а 500 мільйонів в аеропорт. Дівка, шо сиділа перед ним в тілівізорі, так і зависла, навсігда. А Вася навіть розвив мисль і уточнив, звідки то возьме. Далі, внімаєніє, ржака, переходяща в бурні овації, биття посуду, танці на столі, галдьож,і висіллє і калачі з медом. Вася сказав, що "приблизно місяць тому він відправив листа про співпрацю з міжнародними організаціями". Ну і далі в такому дусі. Типу, єропорт, а з ним і Чагор, і блізлєжащі пасовиська завалять баблом, як вітер Сахару піском.

Правда, Вася, аби не спугнути отих лохів, шо дадуть єму 500 мільйонів, їх завбачливо не назвав. І куди письмо писав, так і не сказав. І адрес, тим болєє. Він же наш народєц знає. Не встигнеш ляпнути, як ломануться туди хто на чім – "євробляхами", возами, грейдерами, плотами і всім, шо має хоча би одне колесо чи лижу, аби то бабло перехопити.

Так шо фігвам вам, товарісчі, а не адрес, куди Вася письмо зі свого кабінету відправив по бабло. Нема адреси. Бо тої дєрєвні і на карті нема. Де бабло лежить. Бо вона засєкрєчєна. Бо після того, як Вася со товаріщі послав нафіг ЄС, ЄБРР, СБ і прочих міжнародних імперіалістів, аби Маші Порчук і Льоші Каспруку откати не давали, а Тоня Процедура про то шось дурне понаписувала в своєму гламурному ФБ, то Васі бабло може дати лише Кім Чен Ин, іранські аятоли і Мадуро. І то в своїй національній валюті по курсу штири тонни за доляр. Отакі діла. А всі імперіалісти, то ше ті негідники. Вони тепер, поки Вася, Тоня і прочі Володьки засіли в ратуші, то тако тіпа улібаются і "ду ю спік інгліш" шось мелять, но в кишені з баблом імперіалістічєским стойкій такий "фак ю" для Васі і компанії тримають.

Нє. Но я і лошара. Є ж ще мєстні інвестори, які за наш город за ціною не постоять. Лише би він щасливо жив і з него можна було полетіти хоч догори ногами, а хоч сраков донизу в силу земного тяжєнія.

Наприклад, той же Митро із Синькова. Он продасть вогирків на 500 мільйонів і всі їх вбухає в єропорт. В прямий рейс до штаб-квартіри ФБР. Або Валєра. Той може карасів налапати у ставку на 500 мільйонів і всі закопати в єропорту. Прямо на "полі чудес". А ше є всякі кольхозніки Васьові, які можуть скинутися по пару баксів-євро. Огого!

Вопшим, є умєльці, так шо ждітє розвою єропорту, бо Вася письмо написав у сєкрєтну дєрєвню, де бабло лежить стосами. А може то він Ілону Маску написав? Ну то всьо міняє суть дєла. Тим більше, шо в нас давно і екіпаж, і туристи для польоту на Марс готові – 29 штук особєй і навіть подопитна собачка. Бо каравану на Марс обязатєльно нужєн пьосік.

***

А ше в нашім тьомнім царстві Бурбака-Федорука, які, як Победоносцєв над Рассєєй простьор совинниє крила, свої хитрі фізіономії прострьорлі на просторах Черноуць і Бесарабії, появився неждано-негадано луч свєта. Реального свєта – з лямпочками новомодними, шо не горять (в смислі не перегорають) і почті вєчні. І той луч свєта почав проникати в стражденну столицю нашого краю не звідкись, а з наших жутко розвинутих і освєтльонних райцентрів – Кіцманя, Вижниці і, шо особливо важно, Путили.



То в чом діло? А в том, шо завівся там народний депутат Іван Петрович Рибак і почав там ті райцентри і околєсіци жутко освітлювати новомодно. Та так, шо такого світла вони не бачили ще з часів цісаря і маршала Антонеску. Ну і понятно, шо почав про то звітувати, писати, лямпочки показувати, свєт наш батюшка Іван Петрович.

І єстєствєнно, раз у райони сей свєт уже проник, то на очєрєді Черновці. То ж скоро і наш город засіяє новомодними лямпочками, як Кіцмань, Вижниця, Путила і всі гуцульські хутори і села, які освітлив Іван Петрович лічно і за участієм мєстних руководящих товаріщєй. Він так і сказав, шо той передовий опит від райцєнтрів почали переймати Черновці. Бо без лямпочок новомодних вони ніколи не стануть важним турістічєским центром Європи і Всєлєнной.

І вот як тіко всьо у Черновцях засіяє, як сіяє вже у Путилі, Вижниці і Кіцмані, то туристи сюди повалять на то світло, як комарі на ночний свєтільнік. І як тіко коло собору Святого Духа стане на єдного (всьо єдного) роззяву з фотіком більше, як коло собору Святого Петра, то можна буде вважати, що важлива політічєска місія нашого Івана Петровича по освєщєнію, просвєтлєнію і осіянію всія Буковини і Черновців буде завершена.

А всьо починалося у Ворохті на Гуцулії, де якихось 40 років тому над горами зійшла яскрава звізда. І хто би міг подумати, що через 40 років ця звізда воссіяє над Кіцманем, Вижницею, Путилою, Сторожинцем, а далі і над Черноуцями, аби принести нам у наше тьомне і мрачне сьогодення луч свєта з LED-лямпочками за наші з вами гроші і скромно про то прозвітує нам з вами. А ми будемо читати і плакати від умілєнія, плакати і читати, бо на вулиці по всій Гуцулії і Черновцях буде виднося шо в день. І всьо завдяки вчасному і щасливому для всіх нас восхождєнію звізди над Ворохтою 40 років тому. Так починалося сіяніє лямпи Петровіча замість устарєвшої і старомодної лямпи Ілліча.

***

В нашому городі всьо йде, як у класічєскому африканському бантустані після того, як звідти звалили колонізатори.

Бо там тако, поки були колонізатори, то вони, канєшно, імперіалісти, експлуататори і кровопивці, но всьо так-сяк трималося купи – там якась поліція охраняла якісь хати, якісь дороги хтось латав, а діти бантустанців навіть якось ходили до школи при церкві, а піп-падре їх вчив писати-читати і ложкою їсти з миски. Але ті пішли. Задовбалися тіпа наглядати за тими бантустанцями, будь вони неладні.

Ну і бантустанці взялися до танців. Одні гадили, гадили, а далі раптом вилізли з-за фіранок, скинули легітимного, проголосили собі Васю главним, взяли водоканал, жилконтору і всьо, шо можна було взяти, і почали мародьорствувати по бєспрєдєлу, бо время прижимає. Но для всякого політічєского рєжіма ( а то, шо мародьори - це тоже політічєский рєжім, то сомнєній нема) нужна політічєска база. То то й почали собі набирати базу.

Купили тілівізор, далі включили радіво, далі то підперли сцайтом, ше далі набрали си актівістів, далі колабораціоністів, потім проходімців, а ше далі всякого люду, тіпа, аби рєжім був схожий на рєжім, а не на отряд пана атамана Гріцька Таврічєского з водевілю-бойовіка "Весілля в Малинівці". Ну а далі шось же тому всьому народу тра робити. Ну тіпа, підпирати рєжім базов, аби не завалився і окончатєльно не став отрядом пана атамана.

То почали ту базу збирати і їй звітувати про успєхі своїх дєяній, злодєяній і просто хороших дєл.

Шось таке було у суботу у мерії, де щасливий Вася і не менш щасливий Володька своїй базі розказували, як вони робили і роблять дороги і ше скілько всього зроблять, шо най ми ся щикавка мине.



А ті всьо слухали і слухали. І тоже були щасливі. Бо їх для того і набрали, аби рєжім був. Бо якби їх не набрали для рєжіму, то ніякого рєжіму би не було і їх би не було – ні в тілівізорі, ні в радіво, ні в актівістах. Бо всьо то – ерзац, як хліб у воєнній Германії перед капітуляцією в 1918 році (хто хоче, то почитайте, з чого він складався і тоді поймете природу політічєского рєжіму Васі).

Но то ше не всьо. Бо якраз навпроти нашого танка засіли ставлєніки і дєятєлі пришлого політічєского рєжіму - легітимного. То їм шо робити в умовах тотального ерзацу, що легітимізує мародьорів? Правильно. Создавати свій ерзац-політічєский рєжім в екзилі. Зо своїм тілівізором, радіво, сцайтом, актівістами, проходімцами і всіма, чого потребує політічєска борьба в Україні. Вопшим, по бєспрєдєлу, інакше власть не повернути, мародьорство соплями і воплями не припинити, а мародьорствующих не загнати в стойло. Вот такі діла політічєскі.

А шо ж тоді, запитаєте ви, робити тим, що не при ділах, неопрєдєлівшимся, сумнівающимся, нєувєрєним в собі, не інтєрєсующимся політикою, страдающим депресіями, нєрвними расстройствами і вєрящим в то, шо само розсосеться? А нічо. Вкуситися за ліве копито.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram