Трохимич ся вертає, а Вася знимкує кіно. Блог Мостіпаки

Як би ми і куди не ходили, то така наша судьба, що всі наші городи, дороги і стежки – круглі, як булька, яка колись стояла навпроти мерії до Євро-2012.

***

От самі дивіться. Рейтінги дали? Дали. І шо в рейтінгах? А то, шо Трохимич і досі наш мер. І хто би єго куди не скидав. І як би не скидав. І як би Юра за магазин "Антошка" Трохимичу і нашому городу не мстив образіною то Вітальки, то Васі, а рейтінги кажуть, що Трохимич – наш мер. Не вірите, то рейтінги почитайте.



Вже і Юри нема, десь бігає городами,чи то ізраїльськими, а чи то і в’єтнамськими. А Трохимич є. І з рейтінгом. Вже й Митро-помидорник висить на гачку самого ФеБееРу, як карась на вудці синьківського дядька на березі Дністра. А Трохимич є. І з рейтінгом. Вже й Васю з Бешлейом кинули в бой – послідній рєзєрв ставки. А Трохимич - з рейтінгом. Вже й ті під зиму всьо розрили, як землеройки грядку з цибулями. А Трохимич - з рейтінгом. Вже й Захарка, видно, кліп знімає, що Трохимич – полковнік КаГеБе і унтєр-офіцер Брусілова. А Трохимич – з рейтінгом. Та ше й немалим. Як разом Вітальку з Васьою скласти і шо до них доліпити Володьку, а до Володьки –Таньку, а до Таньки – Жучку, а до Жучки – землєройку з проспекту, то в купі вийде… То в купі ніц не вийде й близько, бо в Трохимича – рейтінг. Отакі діла. Тута навіть Міша Шморгун зависне з аналізом. Я вже не кажу про нашу файну кафедру, яка аналізи розмножує. Бо в них зари діла. Сесія. Чи то сапають городи, чи то вже косять покоси, а чи й скирдують. Не знаю. Не видів. Но феномен сей ніяка біда не понімає, а тим більше й не розуміє.

Но видий, хтось то таки знає чого в Трохимича - рейтінг. Думаю, шо то знає… Будда. Ну той, шо з двома "Д", а не то, де наші сірки-бровки сплят. А відки і чого то Будда знає? Ну, а як єму то не знати? Він же не нинішній, то Будда. Він вже такого навидівся. То й тут він знає, шо то таке діло, що що б по нашій річці не пливло, то воно всьо рано чи пізно пропливе і ніц ся від нього не лише. Хіба запах і то лишень на перших порах.

То ви думаєте, чого це наш Трохимич тако вже роками сидит на березі річки і дивиться, як мимо всяке пропливає? Бо то єму Будда сказав там сидіти. Ну часом си трохи Трохимич морщит від запаху, часом то, шо пливе, якимсь боком єго зачепит, але то всьо якось тако на рейтинг ніяк не впливає. Бо то всьо кудись пливе, чи в Румунію, чи то в синє море. Бо так казав Будда. Був Юра з "Антошкою" – сплив. Був Митро з газовими трубами, то тоди шибко воняло трохи, але тоже сплив. І шо дивно, якось так, що вверх по течії Дунаю. А не в долину, але, думаю, що ше й туди допливе.

Був Міша з попільничкою з консєрви – сплив. Був Віталь Михалич – ше си бовтає, за корчі си хапає, але й той спливе. І Вася з Оксанков си бовтають. І, як казав Трохимич, "і се мине". І скажіть, що Трохимич шось не знає. То хто єму то сказав? Понятно, що Будда. Лиш Володька не спливе. Бо, по-перше, Володька не тоне і тут навіть Будда безсилий. А по-друге, Володька казав колись Трохимичу "тату", а ВєрІванні – "мамо". То шо тут поробиш з таким блудно-путаним сином. Хай живе. Бо як всьо по річці пропливе і ніц там ся не буде бовтати, то то вже не буде ріка жізні і Трохимичу з єго рейтінгом не буде де сидіти. Бо по річці щось має пливти мимо. Так казав великий Будда.

***

Ой народ ся наш сполошив, ой сполошив. Біда. Народ ся сполошив, а нова власть – на стражі єго інтєрєсів, що глечик на плоті – стоїт літо й зиму. Вот і в зимі стала, як народ ся сполошив. Бо то в нас така нєжданна-негадана біда пішла. Пішов в зимі дощ через клятий Гольфстрім. А пока тому клятому Гольфстріму Вася наш не забашляв, то він си вироблєє, шо хоче. Вот дощ в зимі і послав, ніби ми якийсь Ліверпуль , чи шо. Вопшим, переплутав малий Паріж з малим Ліверпулем, а не знав, шо в нас ше в цю пору москальский Дід з Великого Устюга буянить трохи. От той європський Гольфстрім нарвався в нас на того Діда і замерз. Ну і весь наш дружний малопарізький нарід почав масово сідати на ср..ки, як малі діти в садіку на горшок перед післяобідньою сплячкою. Опшим, кіко того си забило, помнєцкало і травмірувалося, що ніхто вже й не знає, бо не всі й прийшли. Хтось си намастив гусєчим смальцем, а хтось сухов кропивов, а хтось си зміг то забите полизати, але якось так си розсмоктало.



Але нова власть на то і нова народна власть, а не якась там стара з ісчадієв і комуняцких внуків, шоби про народ подбати, морально єго заспокоїти, душевно єго обнадіяти і забиті єго місця розвеселити. Так, так. Як тіко новий начальнік міськШЕПу, знаний в городі спеціаліст по рябій паличці і переносним стовпам із круглими такими значками "Проєзда нєт", написав, шо в городі всьо под контролєм і дав фотку,чи то Стокгольма, чи Малібу, то враз заржали і ся вилічили всі забиті малопаріжанами місця. Бо то ж тако. Від ржаки забиті на них мнєкі ткані почали ся розтягати і так помалу помалу си розтягли, що всі синці самі розсмокталися і після того ше всі ті малопарізькі забиті місця ше так довго ржали, шо почали нагадувати подвійні смайлики з улибками. Оце я понімаю начальнік. І дорожнік, і дохтор в одній особі. І артіст. Видно, в партію Зєлєнського намилився. А якби єму начальнік Вася-узурпатор ше видай рябу паличку, то він би ше й на рівному місці касу поповнив. Тіпа, впав на ср…ку, а тут як тут начальнік із рябою палицею: "Ах ти ж, негіднику, ти шо це тута городский асфальт мнєцкаєш, ями робиш?" І штраф, і штраф. От діла.

***

Но головні собитія цього тижня в нас розвивалися в кінєматографічєской плоскості. Спочатку в нас зняли кіно про бурульки. Ну, бурульки, то така замерзла вода. А раз в зимі такої замерзлої води багато, то й бурульок тих до дідька. А раз їх до дідька, то й збивати їх не могла навіть мощна совєцка власть із її дармовою робочою силою у вигляді декількамільйонної армії і студєнтів. Но нова наша черновіцька власть вона в часи мощної совєцької власти ше в емальовані горшки пісяла, якшо, канєшно їх мала, бо якісь вони всі сарачєта такими ущербними виглядають, ніби сцєяли в дєцтві на морозі проти сєвєро-восточного вітру. Но я не про то. Я про то, шо нова наша власть зняла нам кіно про бурульки.

Ну тіпа мужик на вишці збиває бурульки, за ним ходить камера Васі, за камеров - пацан, за пацаном - дівка, за дівкою - роззяви, а на горі – п’ять самотніх нещасних бурульок, яким випала велика честь зіграти у кіно роль невінно убієнних (єстєствєнно, приватним управдомом) наших комунальних негарадзів. Опшим, п’ять бурульок збили, решта си лишили, але кіно всі виділи. Картіна маслом. Се мені нагадало один болгарський роман 80-х про совєцького болгарського шпійона. То той шпійон, який всіх ловив і єго всі ловили, жіночок-шпійонок, які єго ловили, а він їх і при тому вони з ним спали, а він – з ними, називав "тайфуни з ніжними іменами".

То то щось таке вийшло і з нашими тими п’ятьма бурульками. То може й їх якось би назвати і номінувати на оскара? Тіпа, вот вам, гражданє кіноакадємія, п’ять малопарізьких бурульок із мелодрами "Без лоха і жізнь плоха" про смертельну і безнадьожну боротьбу комунальників однієї східноєвропейської країни зі стихійними зимовими лихами – снігом, льодом і бурульками.

***

А ше Вася – наш городський режисьор, зняв сего тижня культовий фільм своєй жізні про Ірину Ігорівну. Видно, дєла геть плохі. Бо Ірина Ігорівна - то такий персонаж, про яку знімають і показують кіно або люди в состоянії безнадьожно коматозному, або в состоянії безнадьожно неадекватному (ну коли вже какашками кидаються, сидячи на зібганому у кутку матрацику, наповненому дулярами).



Ну то я не знаю, в якому стані наразі перебувають режисьор і автор сценарія, але то, шо отвєтка прилетить і не одна і совєршєнно в неочікуваний момент, коли липка, м’якенька ручонка з масним щасливим рожевим личиком і хиженькими зубками буде запущена в якусь торбу з громадським майном і зайнята, то то факт.

Ну то таке. У Сибіру колись були такі ідійоти, яких бувалі охотніки за якусь мєлоч пузату брали з собою в зимі на медведя. То товово лізло до барлоги і тицкало туди палицею. То як встигало втекти, то таки свою мєлоч отримувало, або пригоршню кедрових горішків.

Но всьо ж кіно файне... Пророче. Хто си не дивив, то скажу, шо там таке. Тіпа, якби не було Ірини Ігорівни, то не було би піонерії, комсомолу, Компартії, Партії регіонів, президента Януковича, мера Федорука, мера Каспрука. Опшим, триндєц. Але, раз була Ірина Ігорівна, то всьо то було.

То то я си тако думаю, що як не було ні Вітальки-мера, ні Вітальки-депутата. І не буде ні Васі-мера, ні Васі-депутата, а Юра не отомстіл за "Антошку", а Митра впіймала на гачок ФеБееРа, а Міша вклав у мандат Тьоми (якшо хтось ше помнить, шо то таке) річний бюджет району, а на виході отримав шиш і борги, то всьо то того, шо в них не було Ірини Ігорівни. Нє, вона була і хай си здорова буде ше років сто, але була не з того боку.

А всьо якось із протилежного. От отвєтка і літала. Ех, режисьори, режисьори… З какашками на матраціку в кутку... Шось свербит? Та то дуляри в матрацику муляють.

Олександр Мостіпака