Рагуляки на дорогах і повна пазуха медальок. Блог Мостіпаки

Йван знов показав, хто в нас на дорозі хазяїн, Дєдушка остаточно забронзовів, а Вася ловив жіночок "на лоха" і зловив.

***

Он кажуть, що цьоця Юля в нас вже без трохи і презідєнт нашої багатостраждальної Родіни (хоча, думаю, із запасами сякого такого сала і бараболь Родіна і таке щастя переживе, хоча, може і не вся, і не всі).



Но серед народу точаться дискусії запеклі, чи буде цьоця Юля кращим главою нації, чим Пєтя-чіколядка, чи май гіршіщим, чи таким самим, чи мой вже гет тово, шо далі лиш "диктатура пролєтаріята". То народ так і порішати то не годен, шо йому робити.

А я би тако казав. Цьоця Юля і Пєтя-чіколядка, то вони тово – далеко. А якшо си придивити до їх начальників на мєстах зблизька, то не тра далеко до ізбіратєльної урни ходити, бо всьо й так понятно. Бо вот. У цьоці Юлі на мєстах наших хто главний начальнік? Ну понятно, шо Йван. А раз Йван, то на него й дивіться, якою буде нова власть за цьоці Юлі. Тим більше, що вона і так вже є. Но ше не повністю, бо цьоця Юля то не визнає і навіть за то з Петром Дмитровичем си посварила. Нє. То шо Йван і Йванові, то всьо від Юлі – факт. І зарплата їх в облраді по парі десятків тищ – то тоже факт. Ну а от, що не власть, то тако. Раз Юля каже, що то на зарплаті – не власть, а Йван каже, що вони на зарплаті – апазіція, то най би було. В нас шиї моцні, що в верблюда горби – витримають на зарплаті і власть, і апазіцію.



Але я не про то. Я про то, що нова власть буде виглядати так, як нинішня апазіція на дорозі. Тоєсть, посеред дороги. Чи то посеред моста, Чи то на великій дорозі. Ну, вопшим, ви Йвана виділи, як його поліцаї спиняли за перетин сплошної? Виділи. Виділи, що Йван стражам закону казав? Виділи. Виділи, як він себе поводив? Як рагуляка. Виділи. Чули, шо він після того брехав? Чули. Ну то скажіть мені, чи не тра нам такого Йвана? Тра. А нашо?

Ну, аби ми виділи, яка зі старої апазіції буде нова власть. Ну, якби того Йвана в нас не було такого? То шо? То єго тра би було придумати. Аби ми виділи, шо то буде. Ну шоби знати, шо робити. Ну тіпа, чи торби на Польшу збирати вже, чи ше йти на вибори, чи валити тако зразу після Святої вечері, чи ше освятити воду на Йордана.

Бо то добре, що Бог дав нам Йвана від цьоці Юлі. Бог добрий. Він нам, телепням таким політіческим, чьотко натякає, шо у цьоці Юлі – купа Йванів. Цілі табуни. І навіть Власєнко у в окулєрах і той Йван, як показали по тілівізору з Верховної Ради. Ну то Бог і каже нам намьоком: "Стадо заблудше Господнє, ви шо - сліпа худоба? Шо ви вже 30 літ ходите, як ті неприв’єзані барани? Кіко вам тово намьоки давати? Господи милосердний, де ви такі при…урки на мою голову си взяли". А ми шо? А нічо. Так і ходимо неприв’єзані. А тоди питаємо єден другого тіпа, а шо то було, що знов якесь гі…но? І знов Йвани на сплошній. А де їм бути, як не сплошній, на встрєчній, на тротуарах, на місцях парковок інвалідів, на зупинках громадського транспорту, на "зєбрах" на зелене, як ми неприв’єзані? Так шо Йвани - то Божий нам намьок. Але ж ми тово. Такі самі рагуляки. Лиш кожен на своєму місці. Просто нам так удобно. Так шо вперьод – на вибори.

***

Дєдушка наш Олександр Георгійович оказався не просто Дєдушка, а фільозоф. Настоящий, а не якийсь там Славцьо Богослов. Бо тіко Дєдушка поняв у нас ціну власті, а ми й провтикали його геніальну мисль.

Дєдушка шо сказав? А то, шо він прийшов в парадні двері і вийшов з парадних дверей. Пророчі слова. Бо не каждому до Дєдушки і впевнений, що далеко не каждому опісля Дєдушки, так крупно повезе. Он, Міша Папієв Дєдушці би навіть дуже крупно позадрив, шо той зайшов і вийшов через двері. Бо Міша, який неосторожно проголосив себе князєм Буковини і Бесарабії, якось геть не по-княжеськи звалював, а ледь не як на картінах москальских художників про житіє москальских княжен у їх теремах і скачки з вікон от нераздєльонной любві. Та й його корєш Мігайло з облради якось тоже не геть по-лордовськи звалив, а ранений гравієм. Так шо такі діла. Дєдушка уважєніє заслужив – як вийшов, так і пішов. Навіть "євробляхери" Дєдушку уважили і сніжками Йвана Рибака обкидали, бо гравій примерз. Так шо такі діла.



Тому Дєдушка має повне політічєске і морально-етічєске право награждати себе всіма возможними і невозможними медальками і требувати їх у Міші. Бо заслужив. У двері зайшов – у двері вийшов. Двері цілі – ніхто їх сокирами не рубав і коктейлями не палив. Ні сніжками, ні гравієм, ні лайном псячим Дєдушку ніхто не обкидав і не облив. То є чим гордитися. І я би тоже гордився. Бо ніхто не дає гарантії, що й надалі з наших дверей парадних будуть поважно виходити наші губернатори, а не втікати задньо-боковими, а то й (не приведи, Господи, але вже як вийде) випадати случайно зі старих австрійських вікон прямо під ялинки. В нас всьо може бути. Часи такі. Так шо не жалійте Дєдушці медальок, бо всім іншим їх може і не дістатися. А от гравію і сніжок у нас є багато. Як снігу в зимі.

***

А в мерії мамаші вчили Васю-узурпатора жити. Ну, аби по-людськи. Тіпа, не чіпай, Вася, нашого дохтора. Ну Вася трохи комизився, комизився, але як жіночки приперли, то таки щось там наплів, що буде проблєму рішати. Тіпа, файного молодого дохтора лишить, а не дуже файного і май старшіщого попре.

Жіночки наївні в то повірили і Васю послухали. Вася, як розводящий лохів, всьо популярно їм об’яснив. Тіпа, жіночки, що ж ви всьо про політіку і політіку, я ж весь із вами, добряк і цьомочка. Навіть рожати разом із вами готовий, хоч три, а хоч і штири рази. Тіко не слухайте отих політіків, отого нефайного і злого політіческого Каспрука, а тіко мене файного, миленького няшечку.



Ну жіночки після того, а ше після чаю з конхвєтками, розтаяли, як мармуляда на батареї. А Вася тим часом створив комісію, яка перевірить, чи то таки старий дохтор нефайний, а новий – фрумос. А комісія - то таке. Вася, аби паралізувати роботу Каспрука, всьої мерії і всіх начальників, коли заповзав у власть, як вуж у пеньок, створив тих комісій і робочих груп цілу копицю, а може і дві, і три. А старий дохтор тих комісій, больнічних і судів пережив скільки, що жіночкам і не снилося. Так шо будуть комісії засідати, а дохтор буде ся лічити. А Вася буде жіночок ублажати. А жіночки будуть Васю цьомати у рожеві щічки і казати, який він файний.

А тим часом почнуть створювати на базі тої міської роділки №1 обласний перинатальний центр. А як його створять, то головного дохтора там вже буде призначати не Вася, а Йван і його облрада. І тоді Вася скаже, а шо я до того маю, йдіть до Йвана. І жіночки втруться від конхвєток. А старий дохтор позвонить свату. А сват – то гого. А у свата - "криша" гого. А ше свахи і нанашки. І Вася то знає. А жіночкам - конхвєтки. Без політіки. Бо політіка – це ісчадіє Каспрук.

А то шо рішення, в тому числі кадрові, то і є політіка, а не ото гавкання з тілівізора і трибуни, то звідки то жіночкам знати? Вони ж в шахмати не грали. І дохтор не грав. Ні старий, ні молодий. Просто, в старого дохтора сват, сваха, нанашки і суддя. А в молодого – руки і голова. Але хто сказав, що то таке в нас комусь тра? І Вася то знає. що не тра. А жіночки наївні, бо думають, що тра. Воно то тра, коли рожаєш і є проблеми. Але Вася рожати не буде, хоча й вдає, що дуже хоче.

***

А вот у Митра з Синькова, який у Відні сидить, то таки чиста біда з мєстними кадрами. І як з такими йти до реваншу і вертати нажите непосильним трудом? Я не знаю. Я би не йшов, тим більше в зимі. Коли голольод і сракопад. Бо так можна всю команду по дорозі розгубити і до реваншу прийти з якимось отрядом відморожених, приморожених і поломаних калік. То вигляд того реваншу буде якийсь не дуже гламурний.

Я тут про шо. Та про то, що он судитися з Каспруком нема кому. Адвокат впав і забився. Нє, ну з ким не буває. В нас он травмпункт запакований тими, шо впали, забилися і вломилися. Але то таке – народ, а тут сам адвокат, який захищає Васю в Черноуцях від возвращєнія Каспрука, а Вася –то ж самі понімаєте. То ж не сам Вася той город городив. Бо хто він такий. То він подпіску у Митра і Юри взяв.



А тут таке. Адвокат впав і забився. Та ж то він не десь там забився. Бо як впав, то або на тєріторії Васі впав у Черновіцях, або десь в Кийові, де рулить ше один Митрів протеже - Віталій-боксьор. Нє, ну то ви, пацани, геть обнагліли, що ніц не посипаєте. Ні Вася, ні Віталій. Та ше й так не посипаєте, що цілі адвокати бехкаються забивними місцями об грунт.

То що ж то таке, га, Митре? Та то так і адвокатів цим телепням не настарчиш. То шось роби. Пришли їм по мішку соли. Чи по мішку дусту. Ну шо там є в тій Австрії під руками. Бо ж так на тім голольоді можна всю команду втратити. Нє, ну Вася і Віталій-боксьор - то таке, їх ніяка холера не візьме. Де впав, там і встав. Але ж адвокати - народ цінний. І тут таке. А раптом далі ше судді почнуть падати і забиватися. То шо, з тим судом весни чекати? То так або наші Черноуци не вижиют, або реваншу можна не дочекатися.

А може то я покльоп зводжу і адвокат си спали і забилися не у Васі на тєріторії і не у Віталія-боксьора. А у Бєні на лижах? Нє, ну тоді пред’ява Бєні. Ти ж знаєш, Митре, як Бєня на пред’яви реагує. Хто єму шо пред’явив, то він всім прощає. І тобі простить. А адвокатів від голольоду бережи. Вони ше згодяться.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram