Влада, що впала з паркану, і дуже страшна Надя. Блог Мостіпаки

Цього тижня нас обнадіювали імпічментом, лякали страшним переворотом і брехали, брехали та брехали.

***

Чернівці скоро стануть значно крутіші якоїсь Вандеї, чи конфедератів. Бо тим так нічого і не вдалося – ні зупинити французьку революцію, ні зберегти рабство в США.

Правда, Чернівцям поки теж не вдалося імпічментнути президента Порошенка , а заразом і міністра Авакова, але вся боротьба ще попереду. Першого разу для імпічменту імені націонал-вундеркінда Ілюка не вистачило якоїсь дещиці, хоча підписалися під ним дуже солідні люди – Валерій Миколайович і Василь Сафронович, яких життя і за минулого гаранта особливо не тиснуло, і при нинішньому вони теж красти бараболі з колгоспних кагатів не ходять.



Але тут у кожного свої високі політичні цілі і мета. Цивілізаційний, так би мовити, вибір. Бо від того залежить, виживе чи ні чисто конкретна цивілізація конкретного Валєри чи Василя.

Отож, про великі політичні цілі в спробі імпічментнути Порошенка і кишнути Авакова. Чого хоче націонал-вундеркінд Ілюк, який вніс проект того паперу? Хлопчина вже бачить себе великим політиком від великої і могутньої партії "Свобода", а щоби туди видертися, треба чим побільше вдавати боротьбу з "режимом". На всіх, хто за це буде голосувати, чи не буде, вундеркінду глибоко начхати, бо для звіту "в центр" він вже має проект-папірець.



Мрії секретаря Василя Сафроновича ще більш банальні – зберегти нажите непосильною працею. Здавалося би, а чим Петро Олексійович, що в молодості ментально дуже нагадував нинішнього Василя Сафроновича, так Сафроновичу заважає? Та нічим. Бо не заважає ні косити, ні барабанити. Але Сафронович – яйцеклад. Тобто розкладає яйця скрізь, де йому дозволяють це робити. А партія президента наразі для нього не виглядає надто надійним гніздом, де з підкладених (чи підкинутих) яєць вилупляться золоті курчата. Звідси й тривога за політичне майбутнє народного депутата від БПП Оксани Петрівни Продан. Бо раз гніздо не надійне, то й депутатський мандат новий можна не висидіти.

То куди підкинути яйця? До заклятого ворога Петра Олексійовича Юлії Володимирівни, в якої гніздо наразі і тепліше, і надійніше. А тут і зайвий "імпічмент-папірець" згодиться, і телеканал на підхваті. Може, за це навіть у партійній касі зроблять якісь знижки. Ну а ще ніхто з Сафроновича й іншу його життєво важливу місію не знімав – "надрискати" Каспруку з Бурбаком. Мовляв, от бачите там, на горі, - не контролюють ці двоє ситуацію тут, якщо міськрада вимагає імпічментнути президента. Не на тих поставили, Петре Олексійовичу, повертайте смотрящих взад. Наївно, адже "дрискання" завжди дає такий результат – запаху багато, а результату - нуль.

Ну, а Валерій Миколайович – то просто чесний фраєр. Сказали пацани, що треба за імпічмент голосувати, то що карточки шкода, до того ж казенної. А те, що помічник радника Порошенка, то хто там на це зважає. Тим більше, що ментально молодий Петро Олексійович теж дуже був схожий на нинішнього поважного Валерія Миколайовича.

Отакі вони великі політичні цілі по-чернівецьки. Нічого особистого, тільки бізнес.

***

Хто хоче влади? Йдіть беріть. Хто скільки донесе, дотягне і довезе. Хоч євробляхами, хоч возами, а хоч картатими сумками. Влада на Буковині тепер валяється, як катран, якого вітер здув із паркану. Дивіться самі.

Мунтян сказав, що він в опозиції і люди до нього ходять лише, як до останньої надії. І вмив Мунтян руки і від тої влади, і від тих людей, що "при надії".

Голова державної влади Фищук в опозиції до начальника державної митниці Салагора і начальника державної економічної поліції.

Державний митник Салагор в опозиції до державного керівника Фищука, а також до його свата і зятя за компанію.



Мельничук в опозиції, бо націоналіст, а націоналісти у нас завжди в опозиції, хоч і на зарплаті, бо інакше не будуть націоналістами і не буде як скиглити, що "позасідали тут" і "понаїхали".

Маковецька просто в опозиції, бо Ляшко завжди в опозиції, аби голосувати "не за так". До того ж, що з Маковецької ще взяти, крім опозиції. Сидить собі файна жіночка в президії, то хай і сидить. Треба ж людині десь сидіти файно. Тим більше, коли в президії і глянути особливо нема на кого.

У місті ситуація ще більш "опозиційна".

Мер в опозиції до секретаря і найкращих депутатів, бо якщо не будеш до них в опозиції, то люди на вулиці не будуть казати "Добрий день".

Секретар і кращі люди ради, яких він назбирав десь по Калічанках, в опозиції до мера, бо як не будуть в опозиції до мера, то одразу стане видно, хто, де і що вкрав і кому перепродав.

Нардеп Бурбак в опозиції до секретаря і його кращих людей, бо, по-перше, гріх не бути до них в опозиції. Причому, гріх у всіх патріархатах – навіть у Московському. А, по-друге, може йому той секретар і ті депутати глибоко до лампочки, але то є велика політика.

Секретар і його кращі люди в опозиції до Бурбака, бо, по-перше, заздрісно. Щиро і по-жаб’ячому. А по-друге, як Бурбак в 2014-2015 нікого не посадив, значить, слабак і чому би тепер не бути до нього в опозиції?

А тепер в опозицію перейшов ще й останній оплот влади, государеве партійне око і державний партійний ніс та вуха Іван Рибак. Вождь тутешнього БПП теж оголосив, що в них тут влади нема. І не було ніколи. В президента є, в прем’єра є, навіть у парламенті є сяка-така більшість, а в коронному краї Буковина досі сидять представники цісаря в особах Мунтяна, Фищука. Маковецької, Мельничука і Гешка. Про що останні і не здогадуються, і будуть це категорично заперечувати, бо вони теж усі в опозиції хоч до цісаря, а хоч до Порошенка. Отакої.



Отож,заходьте, люди добрі, в будь-яку установу, до будь-якого кабінету, витрясайте зі стільця все, що там сидить, і облаштовуйтеся. Бо то не влада, то все опозиція. Кажете, що вони всі брешуть, а насправді, як пошарудіти в їхніх кишенях, пошарити у шухлядах і заглянути в домашні засіки, то таки навіть дуже всі вони є влада? Може, то й правда, але доказів нема. Потрібна доказова база, якийсь дослід. Думаю, є такий один. Заходите до якогось поважного кабінету і бачите там дуже поважного начальника чи очільника. Підкрадаєтеся до нього тихо ззаду і з усього маху заганяєте шпіцака, або підс…чника, як кому подобається. Якщо туди за якихось хвилин 10 збіжаться патрульна поліція, просто поліція, СБУ, прокуратура і спецназ із криками про спробу державного перевороту і наругу над символами державності, то знайте, що то ніяка не опозиція, а справжнісінька наша влада. Просто сидить там в опозиції до нас. Разом, до речі, з опозицією.

***

У нас ледь не стався державний переворот. У телевізорі. Щоправда, організатори в нього виявилися якісь дещо не те що дивні, а так – трохи дивакуваті. Надя Савченко і Рубан. А розкрив це тяжке посягання на нашу владу теж не те що дивний, але таки дивакуватий генеральний прокурор Юра Луценко. Розкрив він це все, як і розкривав усе інше – у телевізорі. Весь вечір усі телевізори жахи розказували від Юри, як Надя збиралася підірвати Верховну Раду, бабахнути по куполу і добити всіх, хто під тим куполом вижив, навіть Ляшка. Страхи. На що Надя резонно і, як на неї, то дуже навіть логічно, зауважила, що в Україні такі балачки можна почути на кожній кухні, а то й у ванні і навіть у спальні. Але ж ніхто не каже по телевізору після цього, що у кожній кухні, ванні, чи спальні причаїлися державні змовники. Просто народ обговорює політичну ситуацію і висловлює щодо неї такі-сякі свої міркування – хтось більш гуманні, типу "дати їм по шиї", а хтось і більш кровожерливі. Все залежить від рівня виховання.

Юру від такої простодушності і прямоти заціпило і тепер прокуратура шукає ще й докази, чи правду Надя сказала про кухні, ванни і спальні. Кадр завис і нагадав старий анекдот про кукурузника, який врізався у сільський курник – яка країна, такий і теракт.

Що далі буде? Не знаю. Наразі вихідні, тож сценаристи мають час на понеділок намалювати нам нові страшилки про те, як Надя збиралася з гранатомета підірвати Білий дім, спалити штаб-квартиру ООН і сільраду на Закарпатті.



Втім, чомусь геть від цього всього ні смішно, ні страшно, а лише огидно. Бо купка людей, яку доля якимсь дивом поставила біля керма цієї країни у такий складний, небезпечний і відповідальний для неї час, так і не зрозуміла, чи не хоче, чи не може зрозуміти, що довкола неї відбувається не шоу, не кіно, не концерт Ані Лорак і не "95-й квартал", а життя під назвою "реальність". Не зрозуміла, що війна не виграється за два тижні. Не зрозуміла, що боротьба з корупцією не може бути лише серед чужих. Не зрозуміла, що бідність не зникає від соціальних подачок, які лише розкручують спіраль інфляції. Не зрозуміла, що тотальні брехня, лайдацтво і кумівство не роблять ефективними державні інститути.

А війна, корупція, бідність, неефективна держава і є тим гумусом на якому проростають зерна різних переворотів, революцій, путчів і заколотів.

До речі, про телевізор. На час, коли вони відбуваються, телевізори, як правило, відключають. І грає "Лебедине озеро". Хоча у різних неефективних державах для цього існують свої мелодії – хоч танго, а хоч луплять у бубни.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram