«Слухаю українську й іншим раджу». Блог Юлії Пацаранюк

Афіші подій, які відбуваються в концертних залах і театрах Чернівців, демонструють неабияку активність українських співаків. Восени до Чернівців приїжджали і Надія Дорофєєва, і Володимир Дантес, і землячка TAYANNA, улюбленці молоді YAKTAK і SHUMEI, і метри української естради Степан Гіга й Іво Бобул. У другій половині жовтня своїми піснями потішать буковинську публіку Тарас Петриненко, Христина Соловій, гурти "ТІК", Skofka, тощо. На кожному заході виконавці розповідають, що частина коштів із продажу квитків іде на допомогу ЗСУ. На концертах освідчуються, зокрема й військові, своїм обраницям. Тож, відвідавши концерт, можна поєднати приємне з корисним – і насолоду від побаченого й почутого отримати, і до благодійності долучитися.

Тим паче, що вітчизняні виконавці у зв’язку з повномасштабним вторгненням почали більш свідомо ставитися до власного репертуару: тепер вони не співають пісень мовою окупанта. А згадаймо, які пісні лунали ще п’ять років тому з вуст тих-таки Дмитра Монатіка чи Тіни Кароль?



Чимало популярних представників шоубізнесу вже переклали свої хіти з російської на українську. Наші музичні чарти дедалі частіше очолюють українські пісні, випереджаючи навіть світові шлягери. Наші молоді виконавці пишуть якісну музику, яку слухають і в Україні, і за її межами. Чого тільки вартує світове турне гурту KALUSH, переможця минулорічного конкурсу Євробачення! Радіохвилі активно транслюють українську музику, упереміш із композиціями закордонних виконавців, усіх, крім московитських.

Так, іноді в новинах бачимо, що в деяких містах України виникають конфлікти, бо, наприклад, у закладах харчування ще звучить "запоребриківський" шансон. Я й сама якось у таксі зробила зауваження водієві, бо з його приймача лунала "лєпсня". А колись таке слухали всі і всюди…Згодна, ми не знаємо, що лунає в навушниках молоді, а багато хто каже, що вона все ще фанатіє від пісень співаків ворожої нам країни. Однак тепер це радше поодинокі випадки, аніж тенденція. Мені довелося побувати на концерті Іво Бобула, і я помітила, що його пісні тридцятилітньої давнини активно співають двадцятилітні! Усе це промовисто свідчить про те, що українська музика була, є і буде, і вона нічим не поступається закордонній. Якось почула діалог дівчат на вулиці Кобилянської: "Та хто зараз ту муть їхню б слухав? Українську слухаю й іншим раджу!". І такі думки молоді неабияк тішать.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram