«Мова має значення»: блог Юлії Пацаранюк

Українці знову відчайдушно борються за незалежність своєї держави. І в той час, коли щодня гинуть люди, відстоюючи і наші кордони, і споконвічні цінності, серед яких основна – мова, в різних кутках нашої держави продовжує лунати: "А можна на русском?"

За інших обставин ми б відповіли ствердно. А зараз хочеться відрубати: "Ні, не можна". Не можна через свіжі могили українських військовослужбовців на кладовищах по всій Україні, через розбомблені будинки, школи, лікарні, через тисячі замордованих українських громадян, які любили свою країну і просто хотіли мирно в ній жити…

Ми толерантна нація, тому тривалий час вважали прийнятним, що на Буковині чутно румунську мову. Подорожуючи Закарпаттям, дивувалися з їхнього цікавого діалекту, пересипаного угорськими словами. На запитання російською могли вільно відповісти нею. Ми завжди до цього ставилися нормально!

Але те, що сталося 24 лютого, перекреслило всіляке бажання розмовляти мовою окупанта, чути її, сприймати…

Сьогодні ми повинні твердо усвідомити: "Українець має розмовляти українською мовою".

Це проста істина, якої навчають не тільки куля російського автомата, не тільки чергова смерть українського солдата, не тільки щоденне виття сирени, а й дитина з бомбосховища в Харкові, вітчизняні політики, зірки шоубізнесу, блогери, які активно переходять на українську мову. Приємно, що наші виконавці записують державною мовою все нові й нові пісні. Круто чути, як українською до нас звертаються світові лідери.

Схоже, росіянам і на гадку не спадало, що, "денацифікуючи" нас, вони пришвидшать таку очікувану роками українізацію. Коли лагідну, а коли і не дуже. Особливо на тлі прийняття думою РФ чергового закону про визнання їхніми "соотечествєнніками" тих, хто розмовляє російською мовою, незалежно від країни їх проживання. Ну, а за таким визнанням йде нестримне "освобожденіє", це ми вже знаємо, це ми вже бачимо…

Читала багато різних думок щодо на часі чи не на часі "розкручувати" мовне питання, бо це може вкотре призвести до розпалювання ворожнечі. Але війна розставила все на свої місця, вивела в пріоритет головне. Мова мала, має і матиме значення! Це наш форпост, це наша святиня, яка стоїть на сторожі української нації, з якої зараз не просто знущаються, над якою чинять геноцид. Тому вірю в розсудливість нашого народу. Знаю, що святині не зраджують. Закликаю спілкуватися українською!

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram