Як вважають мешканці села Костинці Сторожинецького району, ушкодження будинків відбувається тому, що колишня влада після великого зсуву недостатньо подбала про ліквідацію його наслідків.
Щороку навесні
у хатах з’являються тріщини
– Під час зсуву у квітні 1999 року зазнали ушкоджень 120 хат,– згадує секретар місцевої сільради Леонтина Крушницька.– Стихійне лихо сталося на куті Підсопигора. Тоді держава виплатила потерпілим компенсацію, дехто отримав і по 30 тисяч гривень, інші – будівельні матеріали. Більшість цих людей придбали житло в Чернівцях, Сторожинці, Кіцмані, навколишніх селах. Хоча деякі сім’ї продовжують проживати у районі колишнього зсуву, але це тимчасово, доки не зведуть собі хати на куті Ординація. Після стихії ремонтували дорогу, але неякісно – у двох місцях пливуни продовжують діяти. Також у багатьох будинках щороку о цій порі з’являються нові тріщини. Вони є навіть усередині приміщення сільради.
Як каже Леонтина Георгіївна, односельчани нещодавно їздили до райцентру, просили допомоги для села, але там відповіли, що рятуватися потрібно власними силами. На в’їзді у село, коли дорога різко звертає праворуч і вниз, побачили гнітючу картину: вгору поволі повз пасажирський автобус, якого кидало урізнобіч. Побачивши це, з будинку навпроти вийшла літня жінка і почала кидати в глибокі рови каміння. Але це не допомогло – автобус продовжував буксувати.
– Ви не чекайте, доки він виїде – це буде довго,– звернулася вона до нас.– Беріть праворуч, тут нешироко, сюди легкові машини проїжджають.
Ми послухалися поради, але все одно зачепили дном "Жигулів" дорогу. Було таке враження, що їдеш трясовиною. Нібито і невеликий відрізок шляху, якихось двадцять метрів, однак годі їх подолати. Але невдовзі подібне повторилося знову.
Селяни укріплюють дорогу камінням
– Набагато гірша справа на Підсопигорі, – каже Леонтина Крушницька, – там дорога теж постійно "їде". Поблизу живе новообраний депутат сільради Ілля Мангер, який разом з односельчанами засипає зсувні місця камінням. Якщо хочете, я попрошу когось, і ви побуваєте в тому місці.
Провести нас взявся пенсіонер Отто Ракоча, в будинку якого теж потріскали стіни і стеля. На щастя, дорогою можна було проїхати, але біля колишнього зсуву вона добряче викладена великим камінням, яке більш ніж наполовину, ввійшло вглиб жовтого грунту. Причому, сліди свіжі – значить, стелили недавно. Невдовзі біля одного з будинків зустріли місцевого жителя Григорія Тудана, який повідомив, що старий зсув дається взнаки і нині – у будинках щороку більшає тріщин. У його хаті теж були, на три пальці завширшки, але чоловік зумів стягнути будинок металевими штангелями. А ось в його сусіда Ореста Мангера потріскало так, що дивно, як сім’я перезимувала, адже хата могла "розійтися". За словами Григорія, стягнути хату навряд чи вже вдасться, потрібно, напевно, її перекладати заново. А це нелегко, та й коштів потрібно чимало. А де їх узяти, коли в селі роботи нема, бо колишнє господарство імені Мічуріна давно припинило існування.
За сім років у селі жодного грейдера
не було
– Варто, аби на дорозі з’явилася маленька калюжа, як її потрібно відразу ж засипати, бо через годину-другу зробиться велика яма, куди піде не одна підвода каміння,– вступає в розмову депутат сільради Ілля Мангер.– Буває, що кинеш його, а воно, мов у прірву, падає. А це все тому, що після зсуву влада займалася окозамилюванням. Коли приїхав Леонід Кучма, привезли на дорогу пісочку, який утрамбовували ногами студенти лісотехнікуму. Також казали, що для ремонту дороги заготовлено 1200 тонн гравію, але привезли всього чотири вантажівки. Та що казати, тут за сім років жодного грейдера ніхто не бачив. Зашутрувати дорогу міг би й Сторожинецький держлісгосп, який нею деревину возить, але не робить цього. Коли заїкнувся про це, почув у відповідь, що ви, мовляв, жодного права не маєте, бо "списані". Не розумію я й іншої політики: хто встиг приватизувати землю ще до зсуву, то добре зробив, а ось хто не встиг, то нині такого права не має. То кому потрібна така "справедливість"? Одне слово, хочуть нас звідси виселити для того, мабуть, щоби "прихватизувати" тутешній сад, здаючи його в оренду.
За словами І. Мангера, якось на трамбування дороги селяни привезли вісім підвод каміння, яке беруть з підмурівок знесених стихією будинків. Найбільша ж проблема – відсутність техніки. Раніше, коли існував колгосп, на Костинці і Ясини тут було три бульдозери, які потім разом з п’ятьма комбайнами невідомо куди поділися. Тому, каже Ілля Мангер, збирали по хатах 50 гривень на ремонт дороги й власними силами поправляли її. "Пізніше ж у райгазеті було написано, що це район нам допоміг, – усміхається депутат.– А нам потрібен вантажний транспорт, грейдер і гравій, односельчани готові попрацювати на ремонті дороги у Підсопигорі, де мешкає понад два десятки сімей, та інших ділянках запущених сільських доріг".
– Ми знаємо про те, що дорога у Костинцях просідає,– каже заступник голови Сторожинецької райдержадміністрації Володимир Скоролітний.– Зрештою не тільки в цьому селі. Ситуацію виправляємо поступово: тепер черга дійшла і туди відправлено грейдер. Потрібно, щоби дорога підсохла, а тоді завеземо і гравій. Що ж до тріщин у будинках мешканців Костинців, то це відгомін минулого зсуву, адже аварійний масив тягнеться аж до Кам’яної. Потрібні ще чималі кошти для ліквідації наслідків стихії, але наразі їх ще немає в достатній кількості.