Ресторан «Гетьман» на турбазі «Мигове» охороняють справжні козаки

Співвласники туркомплексу "Мигове" запевняють, що хочуть вкладати інвестиції в розбудову області, але натомість більшість часу та нервів витрачають на всюдисущу бюрократію, пов’язану із недосконалою законодавчою базою.
Чернівецькі бізнесмени будують туркомплекси переважно на Прикарпатті
– Треба запитати у всіх наших служб: чому чернівецькі бізнесмени не будуються у своєму краї, а змушені вкладати гроші, наприклад, в Івано-Франківській області, – каже один із співвласників ресторану "Гетьман", приватний підприємець Сергій ГЕРАСИМОВ. – За останні роки в Івано-Франківській області побудовано майже 78 туристичних комплексів. З них майже десять – за гроші чернівецьких бізнесменів. Хочу додати, що ці люди спершу хотіли будуватися у Чернівецькій області, та їм не надали такої можливості. Ось, до прикладу, був бізнесмен з Угорщини, який в районі Кельменців хотів збудувати туристичний комплекс, вклавши в нього чотири мільйони євро. Коли йому порахували сплату та втрати землі, він вирішив, що дешевше будуватися на озері Балатон.
Зважаючи на всі складнощі, з якими нам довелося стикатися в процесі будівництва цього туркомплексу, у нас навіть виникла ідея створити у Чернівцях "Клуб ділових людей", який би намагався якось вплинути на законодавство та полегшити роботу інвестору.
– Скільки тривало будівництво туркомплексу та хто є його власником?
– Будівництво розпочалося на початку 2004 року. У серпні вирубали ділянку лісу, а на початку лютого 2005 запустили лижну трасу з підйомником. З 10 травня 2005 року розпочали будівництво ресторану "Гетьман". У нас всі засновники розподілені за напрямками. Ресторан – це ідея Валерія Галана. Навіть архітектор Роман Пивнюк якось зауважив: "Я подам цей проект на конкурс архітекторів тільки з дозволу Галана, адже це його ідея". Співвласниками закладу є шість бізнесменів, з них четверо з Чернівців – Галан, Семенюк, Ушаков і я. Ще двоє з Києва та Вінниці. Ми робимо все для нормального європейського відпочинку.
– Чи буде розбудовуватися туркомплекс "Мигове" й надалі?
– Враховуючи досвід закордонних гірськолижних центрів, такі бази мають попит і цікаві людям тоді, коли на них не менш ніж вісім трас та підйомників. Гадаю, за три-п’ять років у нас теж нараховуватиметься до десяти лижних трас. Зараз тривають переговори в Америці та Канаді про організацію так званих турів "ностальжі" для українських емігрантів, котрі давно покинули батьківщину. Ми спробуємо розробити цікаві тури Київ-Львів-Карпати. Головне – показати туристам ту Україну з її культурою та традиціями, про яку вони багато чули та яку прагнуть побачити.
Офіціанти вивчають три іноземні мови
– Ми намагалися створити архітектуру, подібну до Хотинської фортеці, – розповідає приватний підприємець Валерій ГАЛАН, – тому біля входу до ресторану стоять на сторожі козаки з хоругвами, а праворуч біля вогнища – й сам Сагайдачний. Приміщення розраховане на 250 посадочних місць. Ресторан оздоблено кримським черепашником. Тут представлено і зброю, якою в ті часи користувалися козаки, й прапори Хотинської фортеці. Наш земляк Косович з Вижниччини написав портрети шістьох гетьманів, які свого часу керували на Правобережній Україні. Картина "Козак Мамай" символізує філософський напрямок козацької діяльності. На другому поверсі ресторану виставлено фотографії старих Чернівців. А ще співвласники закладу написали на дошці послання до людей, що сюди заходитимуть. Ми почали зі слів Грушевського: "Народ, що не знає своєї історії, не має майбутнього".
Особливістю ресторану є те, що тут люди не просто їстимуть у сучасному розумінні цього слова – з приборами тощо, а буде збережено колорит давнини – відвідувачі ділитимуть кабана за королівським столом, а навколо гратимуть музики.
– Ми розробили три види меню – буковинська та гуцульська кухня, європейська кухня та авторська кухня, – каже шеф-кухар ресторану "Гетьман" Богдан. – Цікавим буде набір великих комплексів – "Вечеря гетьмана", "Вечеря царська" тощо.
– Козацький одяг для нас шили місцеві кравчині з Косова та Вижниччини, – каже офіціант Олександр МАРКО. – Ми працюємо та паралельно вивчаємо ще три мови – польську, німецьку та французьку.
– А оселедець – це також вимога до іміджу офіціантів закладу?
– Ні, то моя власна ініціатива. Я сам у душі козак, хочу відчути ту атмосферу.