– Раніше ми сіяли і по 200, і по 400 гектарів, – повідомив "МБ" головний агроном агрофірми Василь Савчук. – Були стабільні прибутки, адже льон – це передусім волокно та насіння, що використовується у медичній промисловості. Але зросли ціни на пальне, на гербіциди, а на льоноволокно – зменшилися. До прикладу, 2000 року нам за тонну льоноволокна платили 7500 гривень, а минулого – 4600 гривень. Гектар льону, залежно від погодніх умов, видає 7-10 центнерів волокна і майже 500 кілограмів насіння. Ми маємо всю необхідну техніку для посіву, збирання, обмолоту льону. Щоправда, під час деяких робіт доводиться використовувати ручну працю.
– Відправляємо, а якщо відверто сказати, то даруємо льоноволокно івано-франківській льонобазі. Це єдина фірма, яка в нас купує волокно, – розповів "МБ" начальник цеху переробки льону Іван Пилипко. – У нас вибору немає, бо льон Україні не потрібен.
Раніше льон-довгунець був однією з найрентабельніших культур, які вирощували на Буковині. 1985 року посіви льону в області сягали понад чотири тисячі гектарів, а нинішнього року – лише 120 гектарів. (П. Кирстюк)
