У скромній культовій споруді в Лужанах, що розташована на неширокій вуличці, вчені-реставратори виявили унікальні фрески, яким немає аналогів в Україні. Малюнки мають і поважний вік: за останніми даними – це ХІІІ століття. Щоправда, навіть у Лужанах мало хто з парафіян знає історію цього старовинного храму."Тепер бачимо,
як у княжі часи розписували храм"
– Під час реставраційних робіт 1993-1997 років, – розповідає керівник групи реставраторів Українського регіонального науково-реставраційного інституту "Укрзахідпроектреставрація" Олег Рішняк, – у пронаосі під багатьма шарами забілів і олійним пофарбуванням було відкрито фрески, які датуються ХІV-ХV століттями. На східній стіні бабинця зображено композицію Страшного суду та Юрія Зброєносця, який знаходиться у ніші. На західній стіні пронаосу зображено християнських святих, а також є сцена з життя і мучеництва Ісуса Христа. На північній стіні збереглася композиція вершника і ктиторський напис, який свідчить про те, що боярин молдавського господаря Федір Витольд є ктитором цього храму. Ось на основі напису й було зроблено висновок, що церкву побудував цей вельможа. Але нинішні дослідження та розкриття стінопису в наві храму дають підстави стверджувати, що храм має давніше походження, можливо, навіть з ХІІІ століття. Зрештою, ще не всі композиції відкрито. На південній стіні зображено святих Олену і Костянтина, на західній – сцени христологічного циклу, присвячені життю Христа. До речі, фрески збереглися лише на стінах, бо склепіння під час руйнації впало. Зауважу, що таких фресок, як у цій церкві, в Україні більше немає. Маю на увазі дату походження – ХІІІ-ХІV століття. Скажімо, у Софії Київській фрески датуються ХІ століттям, а у храмі села Лаврів, що на Львівщині, – ХV століттям. Тобто маємо у великому обсязі відтворену іконописну програму того часу. І тепер бачимо, як у княжі часи розписували храм у візантійському стилі.
У церкві й зараз відбуваються Богослужіння
За словами настоятеля церкви Вознесіння Господнього отця Романа Палійчука, реставратори нині розібрали й хори, які ділили малярство на західній стіні, через що неможливо було ні оглядати, ні реставрувати фрески. Передбачається, що реставраційні роботи, які розпочалися у липні цього року, буде завершено 2008 року. До речі, незважаючи на реставрацію, у храмі відбуваються Богослужіння.
Чернівецький історик Михайло Чучко, який досліджував історію церкви Вознесіння Христового у Лужанах, вважає, що, можливо, саме завдяки непоказному вигляду та міцним стінам вдалося цій церкві простояти стільки століть і не бути зруйнованою дощенту, як, наприклад, білокам’яний храм ХІІ століття у Василеві Заставнівського району.
Однак і її, зважаючи на сліди на стінах, не оминули злигодні неспокійної доби, коли територією краю, яка з другої половини ХІV століття входила до складу Молдавського князівства, пройшли хвилі різних завойовників.
Молдавські воєводи, які мали потребу у професійних воїнах, роздавали своїм служилим людям села і землі. Господарем Лужан був боярин Драгомир Вранич, син якого у вересні 1453 року продав тутешню землю панові Витольду. Саме цього боярина і прийнято вважати засновником лужанської церкви – зберігся відповідний напис у лівій частині пронаосу. Щоправда, деякі науковці ще раніше висловлювали припущення, що храм, можливо, збудовано значно раніше, а Витольд, будучи ктитором, міг добудувати церкву. Дилему цю й зуміли розв’язати львівські вчені-реставратори, які віднайшли унікальні фрески, що можуть датуватися ХІІІ століттям.
На реставрацію історичної пам’ятки навесні цього року уряд виділив півмільйона гривень.
