Вже тиждень в угорській столиці Будапешті тривають акції протесту проти уряду соціалістів на чолі з прем’єр-міністром Ференцом Дюрчані. Останніми днями вони набули мирного характеру, хоча раніше угорці вдавалися до погромів, підпалу автомобілів та захоплення телевізійного центру. Загалом під час подій у Будапешті було поранено понад півсотні осіб.Загалом угорці образилися на правду, яку їм відкрив прем’єр-міністр Ференц Дюрчані. Він підтвердив те, про що багато хто й так здогадувався: що уряд брехав, прикрашаючи становище в країні; що політики лише роблять вигляд нібито піклуються про суспільство, насправді ж вони думають насамперед про власні привілеї; що справи в Угорщині не надто блискучі, а як виправити ситуацію, її керівники не знають (все це до болю знайоме й українцям, – ред). За таку відвертість Дюрчані, напевно, багато що можна було би вибачити. Але біда у тому, що його слова стали надбанням гласності лише завдяки витоку інформації. Люди відчули себе обманутими, а ті, кому давно був ненависним прем’єр – мільйонер-соціаліст зі зв’язками у середовищі колишньої комуністичної еліти, вирішили перейти від слів до дій.
Щоправда, проти уряду виступили не лише націоналісти і антисеміти (Дюрчані не люблять ще й через його єврейське походження). Будапештський заколот – наслідок того, що екс-президент Чехії Вацлав Гавел назвав колись "дурним настроєм". Він сьогодні переважає в Східній Європі. Колишні країни соцтабору, ставши декілька років тому членами Євросоюзу, здавалося б, досягли бажаної мети. Але виявилося, що життя хоча й змінилося до кращого порівняно з комуністичною епохою, однак й далі наповнене великими і малими проблемами. Звідси – підтримка популістів на виборах і невдоволення молоді, що вилилося у масовий протест.
