
Бейсбольні м’ячі важать
141-148 грамів
У бейсболі дуже багато статистики і параметрів. Тут рахують усе – кількість відбивань, перебіжок, силу, швидкість кидка тощо. Успіх значною мірою залежить від пітчера – гравця, який подає м’яч. Якщо в команді хороший пітчер, який має високу швидкість, сильні руки, довгі пальці та вміє контролювати м’яч, то все буде добре. Часто пітчером стає лівша, тому що людина, яка подає м’яч лівою рукою, – це рідкість, до неї важко пристосуватися і тому її удари бувають несподіваними. Також у команді є кетчер (той, хто ловить м’яч) і семеро гравців на зовнішньому полі. Оскільки їхня функція – відбивати м’яч, який високо летить, – вони мають бути сильними відбиваючими. Ще є люди, які грають на базах, для них головне – швидко рухатися. У бейсбол може грати людина будь-якого віку і зросту, головне, щоби вона була спритною, сильною, витривалою. Але витривалість тут не така, як у футболі, а статична (тобто майже без руху).
– Бейсбол знають в основному за двома речами, – продовжує Ростислав Васильович, – битою і бейсбольною кепкою. Але, окрім цього, є ще багато деталей інвентарю: щитки на коліна, маска, нагрудник (захист для кетчера), каска (для пітчера), бриджі білого або світлого кольору (зараз модно не вкорочені, а довгі), футболка з номером. Бейсбольні м’ячі важать 141-148 грамів, а довжина і вага бити залежать від статури гравця. Головне, щоби бита була не надто важкою, бо тоді не зможете нею швидко грати. Биту роблять із клена і обтягують фіброласом.
Початківці займаються тричі на тиждень, професіонали –
шість разів
– Бейсбол виник в Америці як противага англійському крокету, – розповідає Ростислав Грінчук. – Там бейсбол – дуже популярна гра, на яку сходиться подивитися вся сім’я, а особливо, якщо грає хтось із рідних. А в нас зовсім не розвинена культура спорту. Коли в Чернівцях був один американський бейсболіст, він на змаганнях усе запитував: "А де батьки?" На секцію з бейсболу ми приймаємо дітей з дев’яти років – як хлопчиків, так і дівчаток. До 13 років усі займаються разом, потім дівчата грають в іншу гру – софтбол (схожа до бейсболу, але грають у приміщенні). Щоби досягти звання кандидата в майстри спорту з бейсболу, потрібно займатися від семи до десяти років. Початківці займаються тричі на тиждень по дві години, професіонали – шість разів на тиждень по чотири години. Останні схожі на спринтерів з легкої атлетики – високі, сильні, та ще й із розвиненою логікою, бо треба постійно все прораховувати.