Four-cross (з англ. four – чотири, cross – пересікати, переїжджати, скорочено – 4Х) – це рейсингова дисципліна, яка еволюціонувала з паралельного слалому. Фокрос належить до естремальних стилів маунтенбайку, як і trial, downhill, freeride, slopestyle, street, dirt.
24-річний Денис Осадців на прізвисько Рокет вже 10 років займається екстремальним велоспортом. За цей час отримав півсотні різноманітних нагород. Як сам зізнається, крутити педалі навчився швидше, ніж ходити. Починав із класичних видів маунтенбайку, потім перейшов на екстремальні – фокрос, даунхіл, ВМХ-рейсинг. Улюбленим стилем Рокета є фокрос (four-cross, або скорочено 4Х) – один із найшвидших і найнебезпечніших стилів у цьому виді спорту. "МБ" розпитав Дениса про його захоплення.Треба бути обережним, щоби не з’їхати з траси
– Денисе, які особливості стилю фокрос?
– Дисципліну four-cross ще називають байкер-кросом. У заїзді беруть участь чотири спортсмени, двоє із яких проходять до наступного раунду. На змагання із числа заявників відбирають 64 найкращих. Таким чином формується 16 четвірок. У фіналі залишається усього четверо. Виграє той, хто першим заїхав на фінішну лінію. Довжина траси – від 300 метрів до кілометра. Їдуть по будь-якому покриттю – по камінні, піску. Головне, щоби перепад висоти був не менше 30 метрів, багато поворотів, різноманітні трампліни, між якими дистанція принаймні 10 метрів. Дуже важливо правильно розташувати перешкоди на трасі, щоби гонщик, якщо зіб’ється, міг знову набрати швидкість. До речі, швидкість їзди досить висока – від 30 до 70 кілометрів на годину. Тому треба бути обережним, щоби не з’їхати з траси.
– А ти обережно їздиш?
– Намагаюся. Звичайно, травмуватися можна, особливо коли відпрацьовуєш нові елементи. Саме у цьому й екстрим, що можна приземлитися нормально і не дуже. У мене поки що виходить нормально. Якось мав тріщину руки і ноги та струс мозку. Але зараз вже все добре. Щоби уникнути травм, треба постійно тренуватися. Ми з друзями тренуємося по шість разів на тиждень від півтори до чотирьох годин на Цецино, Кемпінгу, трасі "Суперкрос", чернівецьких вулицях. Дуже раджу одягати захист. Часто він рятує від серйозних травм. Деякі маунтенбайкери їздять без захисту, бо вважають, що він їм ні до чого. Звісно, треба підбирати зручне спорядження.
– Яким має бути велосипед для фокросу?
– Байк для 4Х має бути максимально легким (10-13 кілограмів), зручним та міцним. Бажано, щоби у нього була низька рама, передній та задній (якщо складна траса) амортизатори, передачі. Ціна такого велосипеда – від 800 доларів, залежно від того, якими запчастинами комплектувати. Загалом кожен велоспортсмен свій байк підлаштовує під себе. Головне – щоби діаметр коліс відповідав стандарту – 26 дюймів.
Чернівці – найекстремальніше місто
– Чим тебе приваблює велоспорт?
– Мені подобається отримувати порцію адреналіну. Їзда – це мій наркотик. Люблю робити щось божевільне.
– Розкажи про свої досягнення.
– Я почав їздити ще у півтора року. Тобто педалі крутити я навчився раніше, ніж добре ходити (усміхається, – автор). Відразу зрозумів, що це – моє. Спочатку випробовував класичні стилі, потім захопився екстремальними. Починав із велосипеда російського виробництва, у якому періодично проводив тюнінг. У 16 років записався до клубу велоспорту. Виборов перше місце на чемпіонаті в Ялті, потім в Одесі, переміг в одному із етапів Кубка Польщі з фокросу. У 2005 році взяв участь у Чемпіонаті світу з маунтенбайку, що відбувався в Італії. Усього на участь у змаганнях подали заявки 80 учасників, та за стандартом прийняли 64 гонщиків, і серед них мене. Я приїхав 57-им. Якщо врахувати, що вперше брав участь у змаганнях такого рівня, то результат досить непоганий. Загалом за 10 років, відколи серйозно займаюся маунтенбайком, я назбирав 11 кубків, 29 медалей та 60 дипломів. Звісно, я не вмію виконувати багато складних трюків, як це роблять на Заході, тому що в Україні екстремальні види спорту тільки розвиваються. Але вчуся. Чернівці – "найпросунутіше" місто в Україні у цьому плані.
– Що потрібно для того, щоби стати справжнім маунтенбайкером?
– Треба бути фізично і морально підготовленим, знати техніку володіння велосипедом, відчувати байк на трасі. 80% перемоги – це хороший старт, тут треба максимально швидко зірватися з місця. Для велоекстриму потрібно мати гарну фізичну підготовку, силу і техніку. А головне – постійно тренуватися і справді хотіти їздити.
ВАРТІСТЬ ОБЛАДНАННЯ
(ціни подано у доларах)
Велосипед для стилю 4Х – від 600 до 2500 (і далі)
Рама (12-14 дюймів) – від 200 до 1200
Передній амортизатор (вилка) – від 200 до 700
Колеса (26 дюймів) – від 200 до 1000
Захисний шолом full-face – від 100 до 500
Захисний шолом ("котелок") – від 10 до 100
Нахребетник – від 120 до 450
Наколінники – від 30 до 100
Наліктьовики – від 30 до 60
Кросівки з пласкою підошвою або велотуфлі під спеціальні педалі-"автомати" – від 60 до 200
Окуляри – від 50 до 150
Веломайка (джерсі) – від 50 до 80
Велоштани (пентс) – від 100 до 220
Рукавички – від 30 до 100
Велошорти – від 60 до 120
