Заміж Марія вийшла рано, а в 27 років залишилася вдовою з п’ятьма дітьми. Вдруге горе спіткало родину у 80-х роках – згоріла оселя. Потихеньку стягувалися на хатину. Марія працювала на станції Вадул-Сірет кранівницею. Щодня за будь-якої погоди вибиралася на висоту 8 метрів і керувала 40-тонним краном.
Жили не в розкоші, але дружно. Старші Люба та Надія поралися по господарству, близнята Василь та Ілля виконували чоловічу роботу, і всі разом доглядали за найменшою Марусею.
– Хоча ми не жили у достатку, зате святкували дні народження кожного з дітей, – каже Марія Дмитрівна. – Так і тепер збираємося на свята разом. А збиратися є кому – 10 онуків, очікується вже 11, а правнукові Андрійкові незабаром виповниться 3 роки.
У дочки Люби двоє дітей, вона рано вийшла заміж. Так само її дочка Сніжана вийшла заміж у 14 років, і Люба стала бабусею у 33 роки, а я прабабусею у 52 роки.
У всіх моїх дітей – власні сім’ї. Дочки їздили на роботу до Чехії, сини живуть у селі, тож, на щастя, сім’я разом збирається часто, і у нас дуже весело.
Була у мене нагода вийти заміж вдруге, але вирішила, що батька дітям ніхто не замінить, тому виховувала їх сама.
А зараз хоч і на пенсії, але ще ходжу на роботу, та й господарство утримую: корову, свиней, індиків. Треба ж чимось пригощати велику родину. Але найголовніше у житті – знаходити вихід зі складних ситуацій і не втрачати оптимізму. Без цього я б не змогла вижити.
