Колись же їх виготовляли мало не у кожному буковинському селі. Тепер таких майстрів майже не залишилося. Справа ця трудомістка, усі роботи виконуються вручну.
Мешканцеві села Сучевени Глибоцького району Георгієві Попеску – 76 років, а першу свою діжку він зробив, коли йому було 17 років. Тоді він, ще будучи підлітком, учився у батька робити діжки і заодно й допомагав йому.
– Щоби зробити діжку, необхідно два дні, але для цього потрібен матеріал, обручі. Найголовніше – правильно вибрати деревину для виготовлення діжки та породу дерева, залежно від подальшого призначення виробу, – розповідає вуйко Георгій. – Для огірків, помідорів, капусти, вина – це дуб, для сиру, бринзи – смерека, для меду – липа. Треба розколоти на рівні дощечки – кленки – висушити, обтесати, підігнати одну до одної, виготовити дно, а тоді вже підганяти обручі.
Георгій Леонтійович показав мені діжку, якій уже понад 80 років – її тепер залили водою, щоби підготувати до соління огірків. Інша діжка для зерна – взагалі унікальна... з дерев’яними обручами.
– Тепер молоді газдині засолюють овочі в пластмасових діжках, а це ж хімія, – каже Георгій Попеску. – У дерев’яних нині немодно, чи то соромно. Але ж усякий продукт, який зберігається у дерев’яній діжці, значно корисніший для здоров’я і смачніший. Колись у селах були кушнірі, боднарі, ковалі, а тепер – рокери, брокери, дилери та кілери, – жартує Георгій Леонтійович. – У нашому селі діжки вже ніхто не робить, а я вже не маю того здоров’я. Тому роблю діжки у дощову погоду, коли немає роботи у полі, чи по господарству. Дуже жаль, що з молоді це ремесло ніхто не хоче опановувати. У мене двоє синів: Георгій нещодавно повернувся з Франції, був там чотири роки, а Василь тепер туди поїхав. А що робити – з поля нема жодного зиску.
Діжка завжди була неодмінним атрибутом української родини – у них засолювали овочі, зберігали сало, зерно, вино, борошно, місили тісто. Крім того, виготовляли дерев’яні цеберки, дійниці, діжечки для сиру, бринзи, меду. У Хотинському районі є навіть село Бочківці, де, як кажуть, колись було багато боднарів.
