Роликові ковзани везуть самі, а крилоліт пройде над болотом

Бухгалтер-ревізор за фахом, випускник Московської школи гіпнозу Микола Плав’юк живе у Вижниці і обожнює писати вірші про кохання та збирати колекцію сірникових коробок. Однак з-поміж багатьох захоплень та досягнень, він вважає себе передусім винахідником. На сьогодні Микола отримав вже шість патентів на винаходи, очікує на сьомий. У його доробку – цікаві новинки, подібних, до яких немає у світі – крилоліт, гвинтоопускач, роликові ковзани, електрогенератор. Сьогодні винахідник працює з чернівецькими фахівцями над втіленням у практику одного із винаходів.
Гвинтоопускач опустить з висоти безпорадну людину
– Розкажіть, як народжуються ваші винаходи?
–Усі нові ідеї виникають на основі усім відомих відкритів, вивчених та досліджених законів. Але суть в тому, що далі сказаного мало хто бачить. Насправді ж ідеї лежать просто на поверхні, їх треба побачити та застосувати на практиці. Отак я винайшов елекрогенератор – апарат, який може виробляти енергію без застосування механічної сили, за рахунок внутрішнього магнітного поля. Цей винахід позбавить необхідності будувати громіздкі гідро- та атомні електростанції. Чи інший приклад. Відтоді, як у січні 1491 року Леонардо да Вінчі намалював перший парашут, досі нічого не змінилося у принципі його роботи. Але парашутом може керувати лише здорова і сильна людина. А такий, як я – без однієї руки чи людина похилого віку, – ні. Прочитав я, що вертоліт не розіб’ється, навіть якщо відмовить двигун, м’яко опуститися йому допоможе гвинт. Отак я вигадав гвинтоопускач, який діє за принципом парашута. Ним можна сміливо опустити з висоти й безпорадну людину, і людину з фізичними вадами або дитину. Гвинтоопускач автоматично відкриється, коли в нього потрапляє потік повітря, рівномірно опустить на землю людину і автоматично складеться. У ньому я передбачив амортизатори для м’якого приземлення.
Втративши праву руку, лівою писав найкраще у класі
– Як винахіднику живеться без руки?
– Руку втратив ше дитиною, в одинадцять років. Хлопчаком поліз до трансформаторної будки і потягнув за важіль. Спочатку важко було, а згодом навчився обходитися й без неї. Заново вчився писати лівою рукою. У своєму класі писав найкраще. Друзі жартують, що колись електричний струм позбавив мене руки, а сьогодні він мені служить.
– Чи просто застосувати винахід на практиці?
– Кожну ідею виношую довго, обдумую, вона мені сниться, іноді місяцями перебуваю у трансі. Щоправда, поки що жоден мій винахід не втілений на практиці. Та й майже усі патенти я отримав 2006 року. Адже на оформлення документів, перевірки та експертизи йде щонайменше два-три роки. Однак нині ми з одним із чернівецьких заводів працюємо над втіленням певного задуму.
У нас інтелектуальна власність не захищена. В Україні працює безліч іноземних фірм, які начебто допомагають втілити українському винахідникові нову ідею в життя. А насправді, доки "допомагають" оформляти заявку на винахід, за кордоном цей винахід уже запатентований, і люди отримують кошти. Там держава платить винахідникам, а у нас ми платимо державі за все. Винахідник зможе отримати винагороду у грошах лише тоді, коли продасть ліцензію чи втілить винахід у практику.
А загалом усі винаходи мають практичне застосування, зокрема гвинтоопускач та крилоліт стали би незамінними у рятуванні людей.
За ракету
взяли підписку
про нерозголошення таємниці
– А що таке крилоліт?
– Якось моя машина загрузла у болоті, і її довго не могли витягти. Ось я й подумав, як зробити так, щоби апарат міг піднятися у повітря з місця. Вивчивши усю "літальну" теорію, я поєднав три підіймальні сили одночасно. Отак і винайшов крилоліт. Він може летіти на висоті півметра над землею і пересуватися незалежно від погоди, структури поверхні (вода, болото, пісок). Якщо місцевість горбиста, апарат за рахунок екранного ефекту оминатиме нерівності. Це такий собі всюдихід, транспортний засіб майбутнього. Адже він пройде і над сипучими пісками чи над болотом, подолає шлях у непрохідних місцях. Він працюватиме на винайденому мною електрогенераторі, тому – економний.
– А роликові ковзани? На них катаються мало не усі діти.
– Це не звичайні роликові ковзани. Відомі кожному з дитинства ролики потрібно примушувати їхати, відштовхуючись ногами, докладати зусиль. А мої самі везуть людину, варто лише їй стати на них, щоби ковзани "відчули" вагу. Треба лише переносити вагу тіла з ноги на ногу.
– Чи крали ваші ідеї?
– Це є повсюдно, варто лише трохи втратити пильність. Бував на кількох з’їздах, зустрічах де з доброти розповідав усім про свої винаходи. Факсом розсилав інформацію заводам, які могли б їх втілити у життя. Зокрема, декілька років тому я співпрацював з одним із підприємств на Півдні України. Мене розпитували про деталі, попросили креслення, обіцяли повернути, я й надіслав. Однак досі ні відповіді, ні креслень.
Красномовним прикладом є історія з винаходом особливої ракети.
У 80-х роках мені потрапила до рук газета "Труд". У ній писали, що кандидат фізико-математичних наук Талалаєвський запропонував таку теорію: якщо обертати тіло навколо своєї осі, воно стає невагомим. Я подумав, що ця теорія добре підійде для ракет, але додав своє – надав ракеті вигляду архімедового гвинта, щоби зменшити тертя на корпус. Адже усі знають, що всвердлювати гвинт значно легше, ніж забивати. До цієї конструкції підключив систему смерчу. Смерч, або його ще називають хобот, – це стовп повітря, який крутиться навколо своєї осі, а ті предмети, які потрапляють всередину, стають невагомими. За таким принципом мала діяти ракета, вона могла розвивати дуже велику швидкість. Мене ця думка так захопила, що я у стані ейфорії пішов у Чернівецьке патентне бюро і заявив про свій винахід. Коли про усе розпитали і записали, примусили дати розписку про нерозголошення таємниці. І у видачі патенту відмовили.
Раніше я переймався цією історією, а нині не буду добиватися цього патенту. Я хочу, щоби мої винаходи слугували людям на добро і на творення, а не на руйнування.