Переконаний, що для гарного відпочинку необов’язково їхати до моря, витрачаючи шалені гроші. Із власного досвіду: поїздка на Шацькі озера Володимир-Волинської області обійдеться вам у декілька разів дешевше, а задоволення отримаєте – величезне. Риболовля, унікальна біла глина із лікувальними властивостями, фантастичної краси озера… А чого вартий копчений вугор, з якого шкірка знімається так само легко, як із банана!Деякі відпочивальники 10 днів поспіль їли саму рибу
Нещодавно я зі своїм товаришем, професором ЧНУ Яремою Тевтулем, побував на Шацьких озерах, точніше – на озері Світязь.
Підготувалися до поїздки серйозно: закупили продуктів, спакували одяг та взуття (гумові чоботи, кеди), риболовні снасті. Їхати вирішили на машині Яреми – "Опелі Кадеті". Відстань від Чернівців до Шацьких озер – 540 кілометрів. Ми заправили машину у Чернівцях, заливши до бака 40 літрів бензину, цієї кількості нам вистачило, щоби дістатися місця призначення.
Виїхали о 8.00 і вже о 17.00 ми прибули до Шацька. Звідси – 5-7 кілометрів до селища Світязь, куди нам порадили поїхати на відпочинок. Селище розташоване на березі озера Світязь (одне із Шацьких озер). У селищі – багато кемпінгів та будинків відпочинку. На кожній брамі приватних будинків – оголошення "Здам кімнату". Ціни за проживання коливаються від 30-40 гривень за добу (без особливих зручностей) до 270 гривень (усі зручності, супутникова антена).
Ми обрали базу відпочинку Шацького лісництва, де проживання коштувало 20 гривень на добу. На цій базі маса стежинок, які ведуть просто до містків на озері. Стоянка для машин – безкоштовна.
Одразу поспішили до озера. Озеро Світязь – величезне, але 200 метрів слід пройти мілководдям – по коліна у воді. Як дістатися глибини, нам розповіли відпочивальники з більшим досвідом, та й зі спеціального проспекту можна про це дізнатися. Є місця поблизу бази, де глибина сягає 60 метрів. Дно озера вкрите пластами білої глини. Що цікаво – вона не змішується з піском, а лежить, як пластилін, на дні. Більшість відпочивальників приїжджають саме через цю глину – вона вважається цілющою при багатьох запальних процесах. Розповідають, що особливо корисна при артриті. Усі вимащувалися цим "білим дивом" із голови до п’ят, і у такому вигляді прогулювалися озером. Ми також вирішили ризикнути і навіть сфотографувалися на пам’ять про цю процедуру. Також захопили по шматку глини із собою додому.
На містках, які заходять далеко в озеро, можна рибалити. З берега ж можна зловити хіба що дрібного окуня і підлящика. Ці риби – "дрібнота третьої категорії".
Були серед відпочивальників і завзяті рибалки, які привезли із собою ящики з землею, де зберігали черв’яків. Вони брали напрокат на 10 днів човен. Вартість – 10 гривень на день. Відпливали дуже далеко і завжди поверталися з рибою. Їх дружини щодня на кухні смажили рибу і варили уху. Коли ми поцікавилися, чи не набридає їм 10 днів підряд їсти саму рибу, вони відповіли, що "слід же якось компенсувати 100 гривень за човен".
За базою – великий луг, місцями – трава у воді. Щоранку ми там робили зарядку, бігали. З лугу одразу йшли до води.
До відпочивальників постійно приходили жінки із найближчих сіл. Вони приносили і привозили на велосипедах сумки з усілякими пиріжками, біляшами, в’яленою рибою, водичкою. Найдорожче коштував копчений вугор – 45-50 гривень за 50-сантиметрову рибу.
Дощі на Поліссі – напрочуд теплі
Погода на озерах завжди чудова. Якщо й траплявся дощ, то після нього одразу виглядало сонце. На Поліссі дощі – напрочуд теплі.
Біля озера за 10 гривень можна було покататися й на конях. Я також ризикнув, бо вирішив згадати дитинство, коли в своєму рідному сибірському селі щодня їздив верхи. Запитав дозволу у власника коня і поскакав …галопом. Хоча не був впевнений, що мені це вдасться. І вдалося! Справді, те, чого ти навчився у дитинстві, не забувається. Довго кататися не зміг, бо натер ногу стременами, адже був у шортах та "в’єтнамках". Коли я зліз із коня, власник похвалив мене: "Здорово катаєтеся!".
Тиждень відпочинку пролетів дуже швидко. Проїжджаючи Поліссям, стали свідками сцени, яка нас, як науковців-біологів-хіміків, зацікавила: трактор орав поле, а за ним йшло десь 20 лелек.
Радимо усім побувати на Шацьких озерах. Хоча би для того, щоби пройтися босоніж лугом без єдиного камінця чи скуштувати смачнющого вугра.
Доїхати до Шацьких озер можна й автобусом, який їде до Луцька або через Рівне (з Рівного до селища Світязь щодня вирушають рейсові автобуси та "бусики"). А якщо група замовить "бусик", можна поїхати із зупинками та побувати у таких гарних місцях, як Збараж, Луцьк, Заліщики.
Довідка "МБ"
Шацькі озера – група з понад 30 озер у північно-західній частині Любомльського району Волинської області, у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу, поблизу смт Шацьк. Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і таборів відпочинку.
Найбільшi з Шацьких озер – Світязь (пл. 27,5 кв. км, друга за розміром природна водойма в Україні після озера Ялпуг), Пулемецьке озеро (пл. 16,3 кв. км), Луки (пл. 6,8 кв. км), Люцимир (пл. 4,3 кв. км), Остров’янське озеро (пл. 2,5 кв.км ), Кримне (пл. 1,44 кв. км), Пісочне озеро (пл. 1,86 кв. км).
Водяться вугор, окунь, плітка, щука, лин, лящ, карась, короп, сом, в’юн, є акліматизовані види (наприклад, в озерах Світязі, Пулемецькому й Кримному – канадський сом, у Пісочному — форелеокунь, у Пулемецькому — чудський сиг, у Люцимирі і Чорному Великому озерi — судак і сазан амурський).
У деяких озерах водяться раки.
