На День міста у Чернівцях на Алеї зірок загорілася зірка музиканта із світовим ім’ям Авраама Фельдера (Аркадія Агашкіна). А напередодні "Єврейський Луї Армстронг", або ще його називають "золотою сурмою Ізраїлю", дав унікальний концерт із своїм гуртом "Isradixie band jazz". Зал обласної філармонії був переповнений. Концерт тривав понад три години, і все одно шанувальники не хотіли відпускати музикантів.Великий імпровізатор Агашкін народився у Чернівцях. Тут він почав грати і став популярним. 1976 року Агашкін емігрував до Ізраїлю, але вже тоді його знав увесь Радянський Союз. А згодом прізвисько Агашкін стало відомим усьому світові. Нам вдалося поспілкуватися з відомим музикантом.
"Я не майстер слова, краще за це можу грати"
– Концертну програму представлено в рамках якогось туру, чи це подарунок спеціально для Чернівців?
– Ви знаєте, коли я почув, що мені будуть відкривати зірку, – навіть думки не допускав, що можу не приїхати. І, зрозуміло, узяв із собою хлопців, які з радістю погодилися ще раз приїхати до Чернівців та подарувати цьому чудовому місту концерт.
– Як відреагували, коли дізналися, що вам відкривають зірку на Алеї зірок?
– Я був дуже вражений. Це надзвичайно приємно. І, відверто кажучи, я досі всього "не переварив". До того ж, я не майстер слова, говорити не вмію, краще за це можу грати.
– Ви обіцяли, що згадуватимете про Чернівці всюди, де будете виступати. Виконуєте обіцянку?
– Звичайно. І це, до речі, діє. Чернівцями починають цікавитися. Багато людей хочуть відвідати це місто. Ось, наприклад, минулого разу з нами приїжджали дві дружини. А зараз сюди за власні кошти приїхало вже чотири дружини, серед яких є й моя. Приїхали би й усі діти та онуки, але, на жаль, не у всіх виходить зібратися одночасно. Мої доньки дуже хочуть подивитися на Чернівці і вже точно вирішили, що приїдуть сюди на літні канікули.
– Ви у Чернівцях буваєте рідко, скажіть, місто дуже змінилося?
– Так, дуже! Ми з дружиною просто захоплені! Відколи ми перебралися до Ізраїлю, побували тут чотири рази. Попередні три рази були так собі. А зараз просто немає слів! Місто стало гарнішим та чистішим. Ми із захопленням гуляли оновленими вулицями. Впевнені, що обов’язково приїдемо через два роки на святкування 600-річчя.
"Мене прив’язували до стільця,
бо не хотів вчитися"
– Розкажіть якийсь спогад зі свого чернівецького дитинства.
– У дитинстві, коли я тільки починав вчитися гри на акордеоні, до Палацу піонерів мені доводилося проходити велику відстань пішки. Я тоді був дуже маленьким та надзвичайно худим, тільки ніс було видно. Тому щоразу мама мене проводжала та несла мого величезного акордеона. А ще пам’ятаю, як мене прив’язували до стільця, бо я не хотів вчитися
(сміється).
– Чи були у вас музичні кумири та вчителі?
– Ось Льоня Косіченко – мій перший вчитель. А щодо кумирів, то їх насправді багато, і з багатьма відомими людьми, яких вважаю кумирами, я особисто знайомий. Звичайно ж, не можна не згадати Луї Армстронга. Та, на жаль, з ним я не знайомий тому, що коли я народився, він вже помер...
– До речі, а які враження виникають, коли вас називають "Єврейським Армстронгом"?
– Звісно, це мені неймовірно лестить.
– Як виник "Ісра-диксі-бенд"?
– Наприкінці 70-х років я познайомився із двома цікавими музикантами. Ми почали грати разом. Згодом до нас приєдналися інші. Так ми й досі граємо. Тепер у гурті є навіть мій студент. Він наймолодший з усього бенду і дуже талановитий. Багато моїх студентів зараз всесвітньо відомі. Вони грають так, що мені навіть не снилося (сміється). А назва розшифровується, як "ізраїльський джаз-бенд, що виконує музику у стилі диксі".
