Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Легше навчити танцювати слона у цирку, ніж людину, яка не хоче вчитися, вважає вчитель народного танцю в обласному центрі дитячо-юнацької творчості "Юність Буковини" та викладач хореографічних дисциплін в училищі мистецтв ім. С. Воробкевича Микола Пупченко. А на творчість його завжди надихають зацікавлені очі танцюристів. Вихованці Миколи Пупченка в яскравих вишитих костюмах перетанцювали чимало танців різних народів світу.
Цього року шанованому балетмейстеру виповнилося 60.
Микола Григорович розповідає, що найголовнішим для людини, яка хоче танцювати, є цілеспрямованість:
– Якщо дитина хоче, вона багато досягне. Не завжди лише природні дані важливі. Не всі стануть артистами балету, але коли бачиш, що очі дитини горять, то – велика справа! Працюючи з такою людиною, можна душу віддати. "Танцівниця повинна бути розумна не лише ногами", – казав колись Адам Гушковський. Для танцю потрібні розум, душа.
Працюючи в училищі мистецтв, випускники якого стають пофесійними танцюристами і викладачами танців, Микола Пупченко бачив усяке. Бувало, що студенти "горіли" своєю майбутньою професією, було й таке, що вчилися чотири роки і на жодну секунду не відчули себе хореографами.
– Найгірше, коли людина не знає, чого вона хоче. Тому й найгіршими учнями для мене є ті, які зраджують свою професію. Пригадую двох студенток, які чотири роки "голову морочили", а тоді одна пішла працювати в перукарню, інша – лаборантом у лікарню.
– Може, не могли заробити на життя танцями?
– Зараз, особливо молодим, нічого скиглити. Робота є. Якби я за часів своєї молодості танцював, підробляючи, у ресторані, то мене би вигнали звідки лише можна. Зараз це нормальна праця. Будь ласка, будь талановитим, щоби тебе хотіли бачити, і заробляй собі гроші. Звичайно, здобути велике матеріальне багатство цією роботою не можна. Найголовніше – збагатитися духовно завжди можна і треба.
– Які професійні хвороби у танцюристів?
– Артисти балету повинні підтримувати форму. Тому у них часто опущені нирки.
"Фізичну працю танцюриста порівнювали
з роботою шахтаря"
Теперішній вчитель хореографії довго не знав, якою буде його майбутня професія. У дитинстві мріяв стати архітектором. Щоправда, танцювати почав ще у початковій школі. Та тоді танців навчала не професіонал, а вчителька молодших класів. Після закінчення школи пішов танцювати у міський клуб, де керівник вже мала хореографічну освіту, але приходила на заняття на височенних підборах і не перевзувалася.
– Став студентом я не одразу. Спочатку працював піонервожатим, потім – директором клубу. Пізніше вступив до технікуму автоматики і телемеханіки. Але не поїхав туди вчитися. А через два роки став студентом Дніпропетровського театрального училища. Мама мене підтримала, а батько був не дуже задоволений. У нас у родині – самі будівельники і шахтарі. Пригадую, мій старший брат все запитував: "Ти закінчиш свій заклад і що робитимеш?". Я йому відповідав, що танцюватиму. А він не розумів і перепитував: "Нє, ну танцювати – танцюватимеш, а що робити будеш?". Він був шахтарем і звик, що треба або лопатою, або кайлом працювати. Та тоді держава порівнювала фізичну працю танцюриста з роботою шахтаря.
Уже дипломованого спеціаліста відправили працювати до Канівського культосвітнього училища, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною (теж танцівницею). Вона була його студенткою. Микола Григорович вирішив вступати до Київського інституту культури, а Галина Григорівна поїхала працювати артисткою балету до Чернігова.
"Мені наснився незвичайний
малюнок танцю"
– А коли ж одружилися?
– Перед закінченням інституту. А далі вже разом поїхали працювати до Волинського театру. Там у нас народився син. А потім переїхали до Миколаєва, де працювали в театрі драми та музичної комедії. Я – балетмейстером, а дружина – артисткою балету.
– Як ставилися артисти до дружини балетмейстера?
– А я її ніколи не виділяв, щоби люди не говорили. Тепер про це шкодую. Бо вона мала найбільше і даних, і хисту, щоби бути солісткою. Ми віддавалися роботі цілковито.
Із сином майже не бачилися. Ми біжимо на роботу – він ще спить, приходимо – вже спить. Лиш записками спілкувались: "У термосі супчик, у холодильнику те-то".
До Чернівців Микола Григорович із сім’єю приїхав після того, як у Миколаєві згорів театр. Тут також спочатку займався балетмейстерською роботою в театрі ім. О. Кобилянської.
За 25 років роботи у театрах України він оформив своїми хореографічними постановками близько 200 вистав. А у виставі могло бути і по 10 танцювальних епізодів.
– Де ж берете ідеї для своїх танцювальних номерів?
– Він ніколи не готується до своїх постановок, – випереджає Миколу Григоровича дружина, – вмикає музику, і вона його наштовхує. Та навіть, коли він удома думає-думає, може прийти на репетицію і все переробити.
– Так, інколи вирішую, що досить сачкувати: розпишу всі малюнки і рухи танцю. Приходжу на репетицію – то все убік, і ставлю те, що на душу Бог кладе. Одного разу мені наснився незвичайний малюнок танцю. Й досі ні в кого такого не бачив.
"З дружиною розуміємо один одного з півслова"
Зараз Микола Григорович з дружиною працюють разом. Галина Григорівна – керівник ансамблю класичного танцю в палаці "Юність Буковини".
– Не важко і на роботі разом, і вдома?
– Добре, що розуміємо один одного з півслова. Нам знайомі проблеми один одного: не лаємося через те, що не зварено їсти чи не прибрано. Я дивлюся її номери на сцені, вона оцінює мої – щоби був контроль збоку (сміється). Але інколи можемо і образитися, через те, що прискіпуємося до роботи іншого.
Коли ми прийшли на зустріч з Миколою Григоровичем у палац "Юність Буковини", він саме розповідав дружині, яка працювала вже зранку, що зварив смачний борщ. Галина Григорівна запитала, чи пісний. "Та ні, – відповів вчитель танців, – купив квасолю, м’ясо, – борщик вийшов нівроку".
Окрім того, що вчить дітей танцювати, Микола Григорович ще й шиє для них костюми.
– Та це не головне (викладач хореографії – скромний, – ред.), головне, що діти танцюють. Хочеться, щоби вони вийшли на сцену і вийшли в хороших костюмах. Тому я і почав "крутити" машинку в п’ятдесят років.
На прощання запитую у Миколи Григоровича, чи не бувало у нього професійних стресів, після яких хотілося змінити професію.
– Коли відчував непотрібність – хотілося. У такі моменти заздрив будівельникам, які кладуть камінь до каменя, та й зроблене тримається міцно. Усе залежить від них. А хореографи залежать від виконавців їхніх танцювальних постановок. Та куди вже я дінуся, стреси минають, а я люблю свою професію.
Рейтинг:
(голосів: 1)
5-10-2006, 16:32
Коментарів 0 Переглядів 2373

Теги -
Новини партнерів:
Aliexpress INT
Aliexpress INT
Популярне Коментують
• Новини
MOYO UA
Швейне підприємство запрошує на роботу (на правах реклами)

Бажано з досвідом роботи, можливість навчання
У Чернівцях пройде безкоштовний семінар для підприємців "Анатомія Бізнесу" (на правах реклами)

Усього за 7 годин 6 ТОП-спеціалістів із командоутворення, продажів, маркетингу та реклами ознайомлять з найкращими українськими кейсами, розберуть найефективніші практики у продажах, у спілкуванні з клієнтами, допоможуть знайти інструменти для швидкого та якісного обслуговування.
7 ресторанів у Чернівцях, де можна відсвяткувати новорічні корпоративи (на правах реклами)

Хто ще не встиг визначитися із рестораном, замовити столики, обрати меню, музичне оформлення, святкову програму, має змогу зробити це вже сьогодні, тут і зараз
Святкуйте корпоративи з нами: пропозиції 8 ресторанів Чернівців (на правах реклами)

До Нового року залишилося… дуууже мало днів! Отож, пропонуємо вашій увазі 8 ресторанів Чернівців, які запрошують відсвяткувати новорічні корпоративи.