Талановитий митець, дипломант Міжнародної художньої виставки "Італія-Румунія-2003" Микола Бендас відкрив у себе вдома справжню виставку власних творів. Майстер портрета й скульптури гостинно приймає відвідувачів і охоче розповідає про своє мистецтво, а бажаючі можуть навіть скуштувати чаю ексклюзивного приготування.
Завітавши до нього, ми були приємно вражені різноманітністю його робіт та інтересів.
1966 року Микола Бендас закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва, де вивчав малюнок, графіку, скульптуру, різьбу по дереву. А два роки тому митець повернувся з Італії, де вдосконалював майстерність.
Опинившись у центрі світового мистецтва, художник зустрівся з багатьма перешкодами. Доводилося спочатку оформлювати рекламні бігборди, а вже потім почалася більш творча робота – над вітражами у храмах.
"Творить Господь,
а я – лише інструмент"
– Що найбільше запам’яталося вам з періоду перебування в Італії?
– З італійського періоду розпочався новий етап мого творчого життя. Найщасливішою подією там стало для мене зайомство із всесвітньо відомим скульптором українського походження, президентом Асоціації мистецтв, віце-президентом Канадської асоціації скульпторів, членом Канадської Королівської Академії мистецтв Леонідом Молодожанином, або Лео Молом, який під цим ім’ям більше відомий на Заході.
Я захоплююся його творчістю, він справді прославляє Україну у світі. Наприклад, створення кращих пам’ятників Тарасові Шевченку у всьому світі належить саме йому. Зокрема, 1964 року у Вашингтоні було встановлено пам’ятник закутого у кайдани молодого Шевченка, що символізує вічну боротьбу українців за волю та справедливість. Спілкуючись з паном Лео Молом, я сказав, що хотів би повчитися у нього. На що він, тримаючи у руках мою роботу, – вирізану з дерева африканську маску, – зауважив, що і у мене є чого повчитися. Ці слова і стали справжнім визнанням мого таланту.
Я щиро вдячний Богові, бо це він творить моїми руками.
– Що надихає вас на творчість?
– Мене надихає Господь, а допомагає музика. Обожнюю "Енігму" – ця музика урівноважує мої почуття та думки.
Духовної гармонії досягаю, малюючи дітей. Діти – це дарунки неба, вони перебувають під Божим покровом, захищені від усього злого. Малювати їх дуже складно, важко передати на папері дитячу чистоту, наївність, яка світиться в їхніх очах.
– Які з ваших робіт найбільше прославилися?
– Я люблю зображати святих, саме ці роботи досягають найбільшого визнання. Портрет Матері Терези виставлявся на Міжнародній виставці у Римі, а вирізана з дерева Свята Марія була освячена у самому Ватикані.
1998 року я з цільного дерева вирізав "Розп’яття Ісуса Христа". Цю роботу я подарував ксьондзам-місіонерам у Кракові.
Розчулена Тіна Кароль не стримала сліз
– Чи правда, що одну зі своїх останніх робіт ви подарували співачці Тіні Кароль?
– Так, це був її портрет, який я малював із великим натхненням вдень і вночі протягом двох тижнів. Ідея створення її портрета виникла ще тоді, коли вперше побачив Тіну по телебаченню на конкурсі в Юрмалі. Відчув, що вона віддана творчості, мистецтву, як і я.
Усім відомо, що Кароль – ведуча конкурсу дитячих талантів "Хочу стати зіркою". У конкурсі брав участь товариш мого онука Ростик Тодореску, який пізніше і переміг. Саме цей хлопчина передав портрет до рук Тіни. Співачка була зворушена до сліз і переказувала мені щиру подяку за несподівано приємний дарунок.
Портрет викликав захоплення в артистів та членів журі. L Кравчук побажав навіть зустрітися зі мною і висловив здивування, що моє ім’я досі не відоме у столиці.
"На портреті трохи ідеалізую людину"
– А ще малювали якихось знаменитостей?
– Із задоволенням малював портрет американської співачки Бритні Спірс. Вона моя улюблена співачка, я вважаю її ідеалом жіночності та краси.
Але я більше люблю зображувати простих людей, знайомих, з усіма їхніми достоїнствами та недоліками. На портреті трохи ідеалізую людину, роблю чистішою духовно, щоби вона, дивлячись на нього, тяглася до краси та добра.
