Розважалися у Чернівцях на початку минулого століття по-різному, і за формою цих розваг можна було визначити суспільний стан тих, хто розважався.Фанати гри в карти програвали величезні суми
Як згадував колишній чернівчанин Георг Дроздовський, одні грали в тарок і кидали на стіл карти з дотепними і традиційними слівцями.
У колі тих, хто звик розважатися по-бюргерськи, можна було натрапити на приємне товариство, котре бавилося у преферанс. Згодом гравців почав гуртувати бридж, який став цілою наукою з палкими дискусіями про те, чи можна вважати вершиною кульбертсон. У кожному разі це була гра, яка мала претензії на духовність. Особливо одержимі грою були ті, хто грав у спеціальних кабінетах кав’ярень. Вони програвали величезні суми, залишаючи там нерви, а іноді і штани.
Популярним було і доміно, яке у Чернівцях називали букі-доміно. Особливо його полюбляли постійні клієнти кав’ярень – вони проводили за грою ночі. Найчастіше їх можна було зустріти серед єврейських комерсантів.
"Інколи до гри долучався ще й кулінарний елемент, – згадував Г. Дроздовський. – Коли четверо панів тасували і роздавали карти, жінки розносили улюблені ласощі: галушки, гарячі картопляні "пляцки", вареники з вишнями, що купалися у сметані. У нас уміли насолоджуватися життям".
Проте чернівчани не весь час грали у карти. Часом вони полюбляли зіграти у кегельбан, супроводжуючи відпочинок з пивом і сосисками. Щоправда, спеціально визначених місць для кегельбану у місті не було.
Популярним з 1910 року став теніс. Дами для гри одягали довгі білі сукні з кокетливим капелюшком, чоловіки – довгі кремові штани за останньою модою.
Футбол тоді ще не любили, хоча існувало два клуби – "Ян" і "Сокіл", які згодом почали плодитися під національними прапорами, мов кролики. Те, що пізніше почало так вабити маси, вважалося перед Першою світовою війною "грубим", і "кращі" люди його цуралися.
Обожнювали у місті кінний спорт. Його фанати зустрічалися на іподромі, фліртували і робили ставки. Там можна було побачити чимало дам у білих сукнях з такими ж білими парасольками.
Вищі класи розважалися за зачиненими дверима
Улюбленою розвагою були танці: під відкритим небом у
Фольксгартені (так раніше називався парк ім. Т.Шевченка), де в курсалоні грала цивільна капела, а часом і капела сорок першого полку, або – для сільського населення – на толоці Роші, де можна було побачити справжній "данець" з ухканням і голосом скрипки.
"Дівчата, які мали вихідний, – пише Дроздовський, – проводили свій час з "маленькими людьми" в маленьких залах ресторацій і знайомилися там із солдатами й унтер-офіцерами, що хвацько підкручували вуса, часом і кохалися з ними. Вищі класи розважалися за зачиненими дверима. На деякі бали приходили й кавалери з вищого суспільства, щоби побути посеред людей без контролю свого класу. А позаяк деякі вечірки були костюмованими, то відкривалися додаткові можливості: "Прекрасна маско, я тебе знаю!" Фіакри, які неподалік очікували на клієнтів, відвозили парочки до місць дискретних задоволень".
Не бракувало у Чернівцях і місць для прогулянок і розваг. Насамперед – курсалон у Фольксгартені, який колись служив і театральною залою, а пізніше в його павільйоні грала капела сорок першого полку і влаштовувалися забави. Конкуренцію складала йому "Шютценгьоге" біля Ботанічного саду, де були тенісні корти, які згодом розбудував аристократичний "Lawn Tennis Club".
Улюбленим місцем для пікніків був лісок на Горечі.
